То був день, коли Анна подумала про власну смерть.
Смерть.
Це таке страшне слово, самі букви звучать наче вирок.
Анна подумала в той момент, що вмерти буде значно простіше, ніж переживати ці дні знову і знову.
Дівчина готова була зламатися, здатися.
— Що ти думаєш про Смерть? — спитала Анна в Єви.
— Ні. Ти не зробиш цього, Анно. Ми повинні жити. Що би не сталося, ми повинні все витримати. Доказати, що ми значно сильніші, ніж здається.
— Це неможливо. Ми ніколи не виберемося звідси. Ти не розумієш. Ми застрягли тут навічно.
— Нічого вічного не буває, Анно. Все врешті-решт рушиться, ламається, просто потрібно чекати. Зовсім скоро, ми будемо вільними, просто вір...
Єва не вірила власним словам. Вона знала, що вони ніколи не виберуться звідси, але вона не могла дозволити Анні так вчинити. Не могла дивитись на те, як Анна ламається на маленькі кусочки.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Анна. Тисяча вісімсот двадцять сім днів пекла
Детектив / ТриллерПересічна дванадцятирічна школярка, пересічний білий міні-вен, хто б міг подумати що Анну спіткає многолітнє поневолення "пересічним" психопатом. Роки проведені в ув'язненні переслідували її, з думок ні на хвилину не зникала та темна кімната, ті за...
