В кабінеті повисла тиша. Знову вона. Це та річ, що роз'їдає тебе з середини, душить.
Максим сидів непорушно так, наче час просто зупинився. Щойно він почув те, чого не очікував, те, що не міг переварити, а тому і мовчав, не знаючи що відповісти.
То був кінець. Дівчина розповіла, що сталося. Та легше від того їй не стало. Ніколи не стане. Це тягар, який їй прийдеться носити з собою все життя. І вона прийняла це.
— Це кінець. Я більше не прийду. Ось така моя історія.
Анині очі були ледь червоні. Вона плакала. Голос тремтів. Серце ледь билося.
Дівчина підвелася, ще раз глянула на Максима, і вийшла з кабінету. То дійсно був кінець.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Анна. Тисяча вісімсот двадцять сім днів пекла
Misterio / SuspensoПересічна дванадцятирічна школярка, пересічний білий міні-вен, хто б міг подумати що Анну спіткає многолітнє поневолення "пересічним" психопатом. Роки проведені в ув'язненні переслідували її, з думок ні на хвилину не зникала та темна кімната, ті за...
