Того дня Анна знову подумала про втечу. Її набридло сидіти тут, відчувати цей біль, бити свою любиму Єву за наказами Марії, вдихати це брудне повітря і дивитися на ці огидні лиця диявола і його помічниці. Їй дійсно набридло сидіти в тій жахливій клітці, за тими гратами, які відділяють її від реального світу, де час йде зовсім по-іншому ніж в цій в'язниці.
Того дня, Анна зірвалася і плакала так, як ще ніколи не плакала. Вона ледь не забувала дихати, тому дуже заходилася. Її лице було все червоне, а сльози такі гарячі, наче то був кип'яток.
Єва намагалася її заспокоїти, та в неї мало що виходило. Це був зрив, істерика. Їй просто потрібно було поплакати, виплюнути все те, що так накопилося в душі.
Того дня Марія дуже розлютилася через це, і тому била Єву. Жінка знала, що від цього користі буде більше. Адже власна біль їх не цікавить, більше вони переживають одна за одну. Вона просто нагрівала ложку і прикладала її до тіла Єви. Анна дійсно намагалася заспокоїтись, перестати плакати, але сил не було.
— Будь ласка, перестаньте! — Анна швидко підвелася, вхопилася за грати і почала кричати.
— Перестань плакати і я перестану, — промовила Марія, коли ще раз залишила слід від ложки на Євиній спині.
— Ну, будь ласка! Молю!
Жінка тільки посміхалася. Їй приносило задоволення, коли її благали, та результату це не давало, адже вона робила, що хотіла, а вона хотіла знущань.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Анна. Тисяча вісімсот двадцять сім днів пекла
Bí ẩn / Giật gânПересічна дванадцятирічна школярка, пересічний білий міні-вен, хто б міг подумати що Анну спіткає многолітнє поневолення "пересічним" психопатом. Роки проведені в ув'язненні переслідували її, з думок ні на хвилину не зникала та темна кімната, ті за...