Ромашковий чай

Частина 14

11-класник Сергій зводив з розуму майже всіх дівчат у нашій школі. Авжеж, бо він був найкрасивішим. Так вважали більшість дівчат. У хлопців він користувався авторитетом і легко міг образити будь-кого, меншого за нього, що мені аж надто не подобалось. Його маман працює у якійсь престижній фірмі, тому і заробляє непогано. Це видно по Сергію, бо кожного дня він приходить у різному одязі, в різному взутті. І здебільшого ці шмотки із брендових магазинів. А ще я просто ненавиджу його, як каже Саша, солодкий і п'янючий запах. Ті парфуми, якими він користується щодня, відчутні за кілометр, і це мені набридає. Навіть не розумію, чому він користується шаленою популярністю у дівчат!
На вигляд він був дуже гарним, як я вже сказала. Відразу приваблюють його очі. Чомусь я завжди звертаю увагу саме на очі. Вони несуть в собі велике значення, і в них можна побачити весь внутрішній світ людини. Так от у Сергія цей внутрішній світ був аж надто егоїстичним. А ще він був ще тим казановою. Крутить шури-мури з дівчатами, а потім навмисно їх кидає, тим самим розбиваючи серце.
Саша бігає за ним уже 3 рік! От не дурепа скажіть мені? 3 роки полювати на хлопця, який навіть найменшої уваги на тебе не зверне, до того ж на таку малолітку, як вона. Так вважав він. Всіх, хто був меншим да нього, Сергій називав «малолітками». Так ось, Саша терпить усі його «вибрики», і навіть, коли він її називає «малоліткою» чи подібними образливими словами, то вона просто мило усміхається і відходить вбік. Скільки разів я вже намагалась пояснити подрузі, що це звичайнісінький казанова, який чіпляє дівчат, і потім навмисно їх кидає, що вона тільки постраждає і буде мучитись ціла життя. Та ж ні! Вона з криками вибігає з класу чи кімнати і починає ображатись. Та я до цього вже звикла, бо це ж Саша. Божевільна особа, скажу я вам..