Ромашковий чай

Частина 15

Ви тільки уявіть! Та дурепа вже не спить через Сергія! Це мене зовсім вивело з себе, і я вирішила серйозно з нею побалакати.
Після уроків я запросила Сашу до себе, адже батьків вдома не буде аж до вечора, а малий поїхав до бабусі в село.
- І що це таке? - розпочала я розмову.
- Що саме?
- Ти не знаєш? - здивувалась я. - І як довго ти збираєшся не спати по ночах? Як довго ти будеш отак з себе знущатись?!
- Ну, по-перше, я не знущаюсь, - відповіла Саша, - А по-друге, я просто не можу спати, по одній причині, що я постійно думаю про нього. Він сниться мені, і я просто не можу спокійно спати! Розумієш?! - по голосу я відчувала, шо до неї підкрадаються сльози, - Я НЕ ВИТРИМУЮ!! Справа навіть не в сні, і хай там як, я не зможу спокійно жити, все ще думаючи про нього!!! - скзаала Саша і.. розплакалась.
Це було очікувано, адже такі розмови ніколи не закінчувались щастям чи ще чимось.
- Але ж ти раніше нормально себе почувала! - нагадала я, - І я ніколи не помічала у тебе синців під очима! Ти була повноцінною! Не згадувала про нього довгий час, а тут бамц! І щось тобі переклинило! - не на жарт розійшлася я. - Ти повинна припинити це, адже це може закінчитись зовсім не добром!
- Тобі легко сказати! Припинити і все?! Як? Яким чином? - через сльози говорила Саша. - Я не можу! Просто напросто не можу! Справа в тому, що він мені... приснився! - раптом сказала вона. - Ми гуляли по набережній і дивились на захід сонця. Він тримав мене за руку і дивився мені у вічі. А потім сказав, що ми навіки будемо разом! - розповіла Саша і втупилась в вікно. Вона навіть не плакала. Певно мріяла..
Оце так сон! Оце так Саша! Мені б такі сни. Останнім часом вони мені чомусь взагалі не сняться. Але то, можливо, і на краще.
Я зрозуміла, що розмова далі не піде, бо подруга сиділа і дивилась весь час в вікно.
- Може, чаю? - обережно запитала я.
- Так, - погодилась вона.
- Давай я тобі зроблю особливий чай, і ти заспокоїшся, і ми будемо обговорювати завтрашній день, адже завтра стільки уроків!
- Ти що? Завтра ж вечірка! - нарешті відірвавшись від вікна, сказала Саша.
О Боже! Як же я могла забути? Завтра ж та сама вечірка, про яку я читала на афіші!
- Ой.. А я й забула! - сказала я, і несподівано мені і голову прийшла чудова ідея! - Слухай, подруго, завтра ж ця вечірка організовується для всіх учнів від 7 по 11 клас! І це значить, що і Сергій там теж буде!
- І Олег! - підмигнула мені Саша. Здається вона вловила хід моїх думок. - Завтра ми будемо сяяти яскравіше ніж будь-які моделі!
Ми обоє засміялися, а потім я все таки пішла робити чай.
- Ей! - спробувавши напій, зголосилась Саша, - Так це ж ромашковий!
- Я знаю!
- Але ти ж казала, що буде особливий!
- А це і є особливий чай! - змовницьки я глянула у вікно, наче воно знало головний секрет цього чаю. Та поки що, я не хочу розкривати усі карти!