Теперішній час
Дорогі пасажири,пристягніть будь ласка свої ремені безпеки,через 1 годину ми приземляємось в Сеулі.
Я обіцяла своїм рідним,що зміню своє життя хоть це й нелегко але я буду боротись до кінця.
Коли старший брат дізнався, що я хочу полетіти в Корею,то він був категорично проти,він вже хотів забрати мене до себе,але я як завжди його таки переконала.Я ж казала,що не здаюсь...
І так,я вже в Сеулі.. Слава Богу,що хоть вчила корейську мову,а то би я точно тут не вижила.Тут я починаю своє нове життя,надіюсь все буде на краще,а зараз мені треба думати про житло і роботу...Але мене з думки вивели дівчата,які кричали BTS,в мене чуть серце не стало,вопше збожеволіли,уффф вже нервують...Я шокована від самої себе,бо мої ноги мене ведуть якраз в ту сторону де дівчата кричуть,таки цікавість бере своє...І тут моє сердечко стало...Які вони красунчики аж щелепа відвисла,слів немає..Так треба заспокоїтись і не вести себе як бєшена фанатка.
О Господи тільки не це, вопше збожеволіли так штовхатися.Зі мною,як завжди має найцікавіше статись.Треба було мені на ту землю преземлитись?Ще й коло чиїхось ніг...Позор і вперший день.Як встидно,навіть не хочу підняти голову,але тут я чую коло себе низький голос хлопця:
-З тобою все впорядку не поранилась?
Я піднімаю очі,а це Техьон.Його усмішка,вона мене покорила.В мене вже серце зупинилося..Стоп!!Чого я мовчу?Ще подумає,що я якась ненормальна, треба говорити.Та перше треба заспокоїтись вдох видох.
-Я добре,все нормально.
Він поміг мені встати я подякувала і побігла.Ті фанати так пищали чуть голова не трісла.Ах ну звичайно,всі б хотіли побути на моєму місті..Усе хватить про це думати..Поміг то поміг...Все таксі йду ловити..
ВИ ЧИТАЄТЕ
Твоя усмішка покорила мене
RomanceЖиття-це складна штука,завжди стикаєшся з різними проблеми,коли втрачаєш рідних людей..Але чи можна довіритися іншій людині,яку мало знаєш?Чи можна покохати?