Твоя усмішка покорила мене

Згадати минуле

Пройшло 3 тижні..

За ці тижні багато чого сталось, найголовніше те що нарешті я знайшла собі квартиру.А що про хлопців скажу? З хлопцями ми дуже здружились,вони веселі,щирі і відкриті.Сумно вопше не буває.А найбільше я здружилась з Чонгуком і Техьоном.Хоть вони за мене старші,але ведуть себе як малі діти, з ними потрібно лише бавитися.Здається,що я серйозніша за них.Дужеее дивно..

Завтра буде останній концерт в Сеулі перед туром BTS.Тому сьогодні дали вихідний.. НАРЕШТІ!!Тому нас з Сольхьон хлопці запросили на міні вечірку..

Скажу було дуже весело,дивились кіно,кидались в один одного попкорном..хіхі..будуть мати,що прибирати... Але до одного моменту, ВОНИ ЗАХОТІЛИ ЗІГРАТИ БУТИЛОЧКУ НА ПИТАННЯ!!От це  зараз буде жесть.

Чімін починає крутити бутилочку і вгадайте на кого вона попала? Звичайно на мене.Ну як без мене ця бутилочка проживе.І тут все починається.

-Ну що ж Т/и,ми про тебе дуже мало знаємо.Ну тільки,що ти з України..Буде дуже цікаво про тебе дізнатись,секретиків точно багато маєш.Тому готуйся буде купа питань.

-Ахах,уже напугав-я й справді напугалась,от це зараз буде.

-Розкажи,як ти попала в Корею?

От це почав...Я просто обожнюю його

-Нуу,я з самого дитинства хотіла сюди попасти, подобалася дуже культура,природа, мене це все заворожує,тут дуже красиво,тепер я й сама в  цьому переконалась.

-Круто,а як твої рідні на це відреагували?-запитав Чонгук

-Нууу,тато з мамою були проти.Боялись,що зі мною може щось статись.Це ж чужа країна,чужі люди і ти сама в ній, хоть би якісь знайомі були,але добре,що я вас зустріла.

-Значить зараз твої батьки не проти?-питає Юнгі

Тільки не це...Дуже мало часу пройшло,мені ще важко про це говорити,але думаю треба розказати я ж не буду себе так мучити.
-Вони й не можуть бути проти

-Стоп..Як це?-каже Хосок
Я чую як мої очі наливаються слізьми,стають червонішими,вони починають стікати по моїй білосніжній шкірі.

-Т/и,що таке!?Чому ти плачеш!?

Думаю вони вже зрозуміли,що щось погане сталось.Розказати їм чи ні?
-Як кажуть:"Після білої полоси настає чорна".Усе життя може змінитись лише в один момент.Кожна хвилина, секунда може змінити все найгірше.Це сталось зі мною.8 місяців тому мої батьки з молодшим братом попали в авто..автокатастрофу,вони загинули на місці,а а брат по..попав в кому і через 6 місяців... Пробачте,я ще не можу це все сказати,ще важко.В мене лиш старший брат залишився,але він закордоном.Я пообіцяла собі жити краще,з всіх сил старатися усе перемогти...я пообіцяла.

Я і далі плакала,але коли підняла голову всі плакали.Таку підтримку я ще ніколи не відчувала

-Т/и,чуєш,ми завжди будемо з тобою поруч,ти стала для нас сім'єю.Ти скільки всього пережила ми навіть не знали.Ти ти приклад для нас,як боротись..-сказала Сольхьон плачучи.

-Ти для нас все,ти наша сім'я!-хором сказали хлопці.

Я завжди пам'ятатиму ці слова,завжди.Вони до останнього подиху залишаться в моєму серці.Ви моя сім'я.Дякую вам...