Твоя усмішка покорила мене

Буде стидно до кінця життя

Наступного дня...
Уффф,як башка розколюється..О Господи!!Все я точно не буду пити!Але я відчула,що на комусь сплю.Повертаючи голову ледве, я побачила Техьона,який дуже мило сопів.Але коли хотіла встати я почула тяжкість на своїх ногах і понятно чому,тому що на них розлігся Чонгук.
Але я його приб'ю точно получить, він обслюнявив мені ноги,фууу..ти в мене ще пожалієш.
Ну як то встати!?Взявши в руку подушку я поставила її замість своїх ніг.Фух,все добре,нікого не розбудила,але я не можу встати,через того макне в мене обслювані затекші ноги!!Просто обожнюю його.Так треба ставати.Повитиравши ноги я встала і тоді у мене закрутився світ і почалась різька біль в голові.

Господи,як голова болить,де ж та кухня?
Коли я знайшла кухню,то побачила Сольхьон і Намджуна

-Правда сьогодні прекрасний ранок?-каже Сольхьон з насмішкою

-Навіть дуже,голова розколюється.Дай будь ласка таблетку.

-Йой,так все погано?-достаючи таблетку з аптечки вона це каже

-Ти хоть пам'ятаєш,що вчора було?-добавляє Намджун

-Неа,я вопше нічого не пам'ятаю.А хіба щось сталось?

Вони мене запутали,коли почали сміятись..я вопше нічого не розумію

-Надійся,щоб Техьон нічого не пам'ятав-сказав Намджун

Його слова мене дуже насторожили.

-Емм,надіюсь я нічого не натворила?-з надією а очах я запитала

-Ну як сказати...

-Сольхьон,не пугай мене так

-Ну ти...

-Цілувалась з Чонгуком-добавив Намджун
В той момент щелепа опинилась на землі.
-Стоп стоп...Щооо!!!?Що!?Ви шутите?Як це так?-я так здивувалась,що думала в той момент в мене випадуть очі

-І при Техьонові

-Щооо!?Як!?Ви шутите!?Нііііі!!!!Мені буде кришка!!!

-Та заспокойся,після такої п'янки  Техьон нічого не пам'ятає

-Точно?

-Правду тобі кажу

-А розкажіть мені все,я більше нічо не наробила?

Коли мені розказали...стидно буде докінця життя..дуже стидно.
Якраз підійшов Чонгук і Техьон.Такі смішні...і такі червоні на один бік лиця,перележали.

Ну я не можу дивитись їм в очі бо зразу почервонію..точно вже почервоніла,так стидно стало не знаю як я далі буду дивитись йому в очі.Але чому я маю себе виноватити?Він перший це зробив.Але не треба було тоді відповідати.Що я говорю,в мене тоді башка не робила

-Т/и, що з тобою?-вивів мене з думок Техьон

-Зі мною що?Нічо,просто..просто від вчорашнього не можу відійти

-Да да,я наприклад вопше не пам'ятаю нічого-каже Чонгук

-І я тоже-Техьон сказав-хоть хтось щось пам'ятає?
Я як зірвалась з місця
-Ніхто нічого не пам'ятає!!!

-Не кричи,головаааа!!!-двоє взялись за голову

-Ой, пробачте

Ну от і пройшло 2 тижні і за той час Намджун все розказав Чонгуку.Ну і хто його просив це зробити.Точно не я.
Тому завжди під час роботи Чонгук  хотів зі мною заговорити але я завжди втікала від цієї розмови.Хто молодець?Я молодець.
Але на другий день таки не змогла втекти.Він зупинив мене,притиснув до стіни,що я не могла навіть дихнути.Я попала..

-Може хватить тікати!

-Ти про що?-не підмаючи голову я це сказала

-Подивись в очі

-Ні-дуже тихо я це сказала

-Що?

-Ні

Він взяв моє обличчя в руки і його підняв і той момент просто застив а я червоніла згадуючи ті моменти.Господи поможи мені

-Ну?

-Я..я просто хотів поговорити за той вечір,пробач мене.Я тоді п'яний був,не розумів що творив

Але його перервав звінок мого телефону.Поглянувши на екран це була ВІКА?..Хммм..Чому звонить?Це ж так дорого.

-Почекай хвилинку

-Добре

-Алло,Вік

-Т/И!!!!!