Швидше Вітру. Три Шляхи Полум'я

VOP.Шон Квіртон і чаша зла

- Що це таке?- промовив я дивлячись на дивне місце, яке просто захоплювало своїм світлом та красою - Невже я все ж таки потрапив в Рай - оглядуючи все говорив я.
Довкола все було прекрасним, багато різноманітних квітів, дерев, статуй різних хранителів, про яких я читав у заборонених для учнів книгах. Так я знаю, що за це можуть і вигнати та по іншому вчинити не міг. Мені потрібно було з'ясувати, як мій вітчим пов'язаний з Темним Демоном, а те що вони пов'язані я впевнений. Мою увагу привернув шум водоспаду. Хмм, ніколи раніше його не бачив, шкода що цього не бачить Лія, їй би сподобалось. Я підійшов блище, та чим блище підходив тим недоступнішим той здавався. Я ще раз оглянувся. Нікого немає. Як я взагалі потрапив сюди і що це за місце? За мить переді мною з'явилась стежка, і ніби запрошуючи піти по ній, і я пішов.

Я йшов кілька хвилин, та мене не покидало якесь дивне відчуття. Щось тут не так, і я був на поготові, прокручуючи в голові заклаття які знав. Але є одна проблемка..схоже магія тут не діє я не відчуваю її в собі..чорт..це проблемка, і катану викликати не вийде.
Стежка не кінчалась, а я весь час думав що мене там чекає, як раптом

- Шон Квіртон, радий тебе бачити - пролунав чоловічий голос в мене за спиною від якого мурахи по тілу побіглись, настільки він був скриплячим і огидним, я тільки раз чув такий голос в дитинстві, коли до вітчима приїжджав на переговори дивний чоловік, і я відразу здогадався кому належить цей голос, і це мене не звеселило.

- Не можу розділити ці відчуття - строго промовив я, додаючи в голос стальні нотки, і обернувся, та краще б цього не робив. За моєю спиною стояв той самий Темний Демон, тільки в образі людини, те що він між приймати різні образи я знав, але який його справжній образ не знав ніхто. А все навколо нього, що так гармонійно процвітало вмить зникло, згоріло, зів'яло, все було зруйновано. І водоспад що так мелодійно доносив різні звуки, просто зупинився. ВІН приносить лише зруйнування, та що йому потрібно від мене, і невже це він мене сюди затягнув. Чорт, невже це справді пастка.

- Ну ну ну, не потрібно показувати свої зубки, молодий демон - на останіх словах той наголосив, а в мене очі розширились, як він..- Що, думаєш звідки я це знаю - став підходити блище і я напружився - Шон, Шон, Шон...Я багато, що про тебе знаю- прошипів той - і про тебе, і про сестру, і навіть хто вбив твоїх батьків - промовив мені на вухо, від чого я завмер, щооо?- Так так, знаю, і навіть скажу хто це...за певну плату звісно - лукаво посміхнувся той, відходячи від мене.