Швидше Вітру. Три Шляхи Полум'я

Невже це кохання?

- Ти хоч розумієш на що підписуєшся, тобі було мало проблем після того бою де ти ледве не зруйнувала пів школи і сама дивом залишилась жива - продовжуючи уже напевно третій час капати мені на мізки Зак своїм повчанням - Ну от навіщо тобі це, я не розумію, спочатку ти ледве не вбила того недоумка Браяна, доречі потрібно буде його провідати, не кожен день його ледве не вбиває рижа бестія - з смішинкою в очах промовив той, схоже знову уявив цю картину, от паразит- Потім ти наслала на декана паралізуюче закляття, від якого той уже два дні відійти не може - загинаючи пальці на руках продовжував той, літаючий по кімнаті туди сюди, поки я намагалась знайти в темній книзі те що було потрібно - Ти хоч розумієш, що він точно тебе відчислить, та це таке.. порівняно з тим що ти вчинила потім - інтригуюче промовив той, а я обернула голову до нього, якщо поправді, то я нічого не пам'ятаю з того моменту як хотіла викликати свій вогонь, і ось який уже час Зак в усіх сил намагається з усіма картками розповісти те що встиг побачити.
З його розповідей я зрозуміла одне..мені КАПЕЦЬ, після такого мало хто виживає, а я тут ще один шабаш задумала. Та насправді декану нічого не заважає викинути, одну набридливу, непотрібну, безродну дівчину геть. Так я думала, та виникає питання, навіщо він мене тут тримає. І дурню зрозуміло, що той мене терпіти уже не може, та все ж, тут щось не чисто, нюхом чую...

Про що це я..а так ось, як тільки я викликала свій вогонь він був чорний із обрамленням золотого, а потім було таке що словами Зак так і толково передати не зміг, лише вимовив що такої бурі він за все своє життя не бачив. Навколо здійнявся вітер, він кружляв навколо мене, та за територією захистного купола, і хоч той не міг пропускати магію назовні та тоді схоже дав збій. І тоді до нашої вечірки з криками «Ааанаа, я вимагаю пояснень» приєднався і сам декан, в якого я кинула паралізуюче закляття коли той намагався пройти крізь бар'єр. Ох знала б я чим мені це кінчиться, взагалі б на пару не пішла б. А потім я розібралися із самим центром мого лиха, сусідом, ніі він звісно відбивався як міг, та не так легко втекти від розлюченої, рижоволосої дівчини з повністю чорними очима, як мені сказав Зак, яка ще й кидалась чорним вогнем і заганяла в смерчі. От я і відправила його в нокаут із другого удару в щелепу. І як я могла таке не пам'ятати, ехх, життя не справедлива штука, надерти дупи таким людям, і не пам'ятати. Та це ж справжній злочин.

Та мене все ж зачепили слова Браяна, так би мовити сусіда, чому він так називав мене. І досі в голові це слово 'принцеса'. Тому я вирішила дещо перевірити і уже нарешті з'ясувати що в біса тут відбувається, і до чого тут Я.