Швидше Вітру. Три Шляхи Полум'я

Нова школа, чи нові проблеми?

- Ну що ти наробив, знову за своє, і що нам тепер з нею робити - пролунав грубий чоловічий голос, і я крізь сон зрозуміла, справи кепські.

- Сама винна, я тут ні до чого- пролунав інший спокійний голос, і такий холодний, що здається волосся на спині замерзло, від нього.

- Тебе ж попросили доправити її цілою та не ушкодженою- продовжив інший

- Так вона ж ціла, і жива, свою роботу я виконав - байдужим голосом промовив, як я вже зрозуміла мій викрадач. От град..жива значить..роботу виконав..Ну я тобі покажу...

Лежала я на чомусь дуже м'якому і теплому, схоже це ліжко, ще й ліками пахне. Хмм, значить, я в медичному крилі, уже не погано. І тут мені в голову прийшла ідея..ще з малку я вміла на довго затримувати дихання, ніби помирала..Я так маму раз налякала то потім тиждень пробачення вимолювала..хмм зараз я їм покажу, на кого вони напали..ідіоти бісові. Таксс почали.

І я затримала дихання, спочатку ноль уваги, ті як спорили так і далі продовжували, поки один із них все ж таки глянув в мою сторону

- Ейй, а що це з нею?- пролунав голубий голос того блокитноокого, і я відчула як так нахилився щоб почути моє дихання..хаах ідіоти

Далі чула матірні слова, крики, обвинувачення і метушня. Скажу одне було весело саме в той момент коли я не витримала, і після слів 'Полупридурок я скажу що ти в цьому винен..' і просто заржала, серйозно заржала. А їх обличчя спочатку відображали подив а потім злість. І коли ті дочекали поки в мене закінчиться приступ сміху, розминаючи кулаки..до мене дійшло в якій саме я ситуації і що мені відверто..жопаа.
Так головне всіляко намагалась не впадати в паніку, це зараз точно не допоможе. Одне радує, я жива, і здається вони мені не зашкодять. А тепер дивно чому? Все б нічого, якби в області серця не було так боляче. Різький, пекельний біль, від якого я закричала що є сили і зігнулась в три частини.
Два незнайомці, що до цього, активно готувались мені помститись, нахмурились

- Приведи декана Тіра, це вже починається- промовив перший до іншого- Я намагатимусь її втримати, не можна дозволити, щоб вона перетворилася тут.
Той лише кивнув головою, і зник, ПРОСТО стояв і зник. Та як це можливо...

-Ааааа- закричала я, все в середині палало, я не могла дихати, горло роздерало, а ще спина, її ніби розрізало на частинки. Я відчула ніби руки палають, і з острахом намагалась глянути на них та ніяк не могла сфокусувати погляд, все розпливалось. І коли змогла розгледіти що там, то втратила дар мови. З моїх рук палало СИНЄ і ЧЕРВОНЄ ПОЛУМ'Я. Щоооооо, яке ще полум'я. Я дивились на нього з широко відкритими очима, нічого не могла зрозуміти, біль по маленьку вщухав, стало легше дихати, і я залпом ковтала в себе повітря. Сліз уже не було. Хотілося додому. Хотілося забути цей страшний біль і не відчувати його більше. Я прикрила очі, та заснути ніяк не могла, забагато думок, забагато я побачила. Сил ні нащо не вистачало. Я просто зігнулась і лежала. Раптом почула якісь голоси, і вирішила що це шанс зрозуміти що тут відбудеться. Віддавши усі сили на те щоб почути хоча б щось, змогла розчути тільки