Швидше Вітру. Три Шляхи Полум'я

Вір не вір

- Світло таке яскраве..- я підійшла ще блище, ще трохи, і воно захопить мене всю, ще один крок, я нічого не роблю, тіло саме рухається, воно не слухає мене..ось я уже піднімаю ногу..один рух і я провалюсь за ту стіну, стіну про яку я нічого не знаю, як і про весь цей світ.

- Стій..Анааа..не роби цього - пролунав в даличині голос, та я тіло вже не контролюю - Я ж сказав стій..- знову ніби заричав сильніше голос, і мене хтось хапає за руку і притягує до себе, що це, цей запах такий рідний, та я не можу зрозуміти хто це, я хотіла підняти голову, та не змогла, просто не змогла. Чому я така слабачка, я не хочу бути такою, беззахисною

- Ти не слабачка, повір мені - промовив той, і я відчула як він посміхнувся

- Колись мені це вже говорили - тихо промовила я, так і залишаючись сидіти в його обіймах, і він ніжно перебирав моє волосся, звідки він знає що це мене завжди заспокоює, і не знаю чому, та з ним мені було спокійно, ніби сам час зупинився, і це все було лише сон, та мене лише турбувало одне АЛЕ.. - Хто ти такий?- промовила я, все ж таки наважившись підняти голову, та поряд вже нікого не було, і як це називається, захотів з'явився, захотів зник. Як так можна, давши мені ще більше запитань покинути.

Я піднялась на ноги та з неба мені прямо в руки опустився клаптик паперу на якому було гарним почерком виведені лише три слова 'Ми ще зустрінемось', а далі лише темнота в очах, і все...

В ніс вдарив сильний запах ліків, від якого я голосно чихнула, і прищурилась, ніколи не любила лікарні, і людей в білих халатах, вони ніби одним поглядом могли зробити боляче.

- Оо, ти уже прокинулась- ніби пітверджуючи факт, промовила жіночка підходячи блище до мене тримаючи в руках стакан з блакитною рідиною - Пий - строго сказала вона протягуючи мені стакан, а я аж скривилась, як від кислого лимону побачивши це

- Не потрібно, мені вже краще -швидко проговорити я, підозріло глянула на цю гидоту і відвернула голову, та жіночка підійшла блище

- Пий, якщо не вип'єш, то стане гірше, ти ледве не вигоріла на занятті, навіщо було так вивільнювати магію - давши мені стакан, тихо говорила та, а я уважно слухала адже нічого не пам'ятала з того моменту, як показувала всій рівень магії, нічого ніби темрява поглинула мене і все. Жіночка все говорила і говорила таким грубим голосом ніби я цілу школу зруйнувати хотіла, та по її словах я майже не розгромила кабінет, оце то я даю, та є одне але, тепер мене покарають, адже мене викликали до декана, а це вже погано.