Мене звати Анна, моє життя круто змінилося через один випадок який досі не вкладається в моїй голові, несподіванна зустріч, магічна школа і таємниці, що приховують хто я є насправді. І безліч помилок. Та в мене є шанс змінити все, принаймні я на це...
Цей поцілунок закрутив мені голову, просто затуманив розум, я уже не розуміла що відбувається. Лише відчула як щось сильне сколихнуло моє серце, ніби вдарила струмом, а потім не могло зупинитись. Такого зі мною ніколи не було. І найголовніше, що я відчувала що з Шоном відбувається щось схоже. Чи мені просто здалось? Чи можливо він просто використовує мене для чогось, але тоді для чого, і навіщо ж таким способом?
- Що це таке?-коротко промовив Шон, відриваючись від моїх губ
Як тільки я відкрила очі, яскраве світло засліпило та поглинуло нас, ніби в порталі. Все відбувалось так швидко, що навіть морнути не встигла, як ми вже опинилась в іншому місці.
- Що тут в біса відбувається, що це за фокуси - подав голос Шон, поки я оглядала місце в якому ми опинились. І чому він завівся, як би не його спокійний вираз обличчя яке майже не пропускає емоцій, то подумала б що той злякався
- Схоже я знаю де ми..- не договоривши я обернула голову на те місце де почався згущуватись густий дим, мдаа ефектна поява, нічого не скажеш, невистачає хіба що крутої музики, та підтанцівки, страшно уявити, як би це виглядало
- Привіт друже, давно не бачились - спокійно промовила я схрестивши руки на грудях, та спостерігаючи як давній знайомий покаже себе, і ось я побачила його. Перед нами стояв величний червоний з переливами жовтого дракон, який широко розпростував крила від чого здавався ще більшим.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
( Хранитель, Ланселот )
- Кхе-кхе..-пролунав голубий голос- Говорив я їм, що не потрібно стільки того диму, ехх ніхто не слухає, старий я уже для цієї справи, треба йти на пенсію - бубнів собі під ніс той, схоже навіть не помічаючи, що у нього гості, хмм кумедний він - Оо, давно не бачились, як поживаєш дитя, хоча не розповідай я і так все знаю - звернувши нарешті свою увагу на нас промовив той, ще й посміхнувся, від такої 'посмішки', я не змогла втриматись і розсміялась
