Швидше Вітру. Три Шляхи Полум'я

Друг, чи ворог?

Ми йшли по коридору. Розпочинати розмову з цим диваком не було жодного бажання, тому я просто розглядала стіни. Поки не побачила, те від чого волосся дибки стало. З однієї стіни виглядала чиясь голова, як у фільмі жахів. Я зупинилась, і стояла у ступорі з відкритим ротом, хотілося закричати що є сили, та цей привид, як я уже зрозуміла, показав пальцем, щоб я мовчала.

- Ти мене бачиш? - шоковано загаворив той, повністю виходячи із стіни і підлітав блище, я змогла його детально розгледіти. Це був молодий хлопець, років 15, приємні риси обличчя, очі випромінювали добро, на голові повний безлад, одяг поношений старий та порваний, багато різних поранень, страшно уявити що з ним сталося. Він підлетів ще блище

- Скажи, ти правда мене бачиш?- з якоюсь надією, дивився на мене, і я кивнула. Потрібно було бачити вираз його обличчя, схоже він і сам не знав як поводитись, він то радів, то ледве не плакав, то був шокований

- Ти справжній привид? - ледве промовила я

- Тихо, мовчи, ніхто не повинен знати що ти мене бачиш, ніхто, зрозуміла - сказав він таким серйозним голосом, що я аж підскочила, він уже двічі мене здивував, та сперечатись з ним я не збиралась, тому знову кивнула головою, сподіваюсь на це є серйозні причини.

- Я тобі потім все поясню, а зараз просто вір мені - дивлячись прямо в очі промовив той і відвернувся в сторону - Готуйся, сюди іде розлючений Марк, і запам'ятай, ніхто не повинен знати про це - сказав і зник, мдаа і як до цього звикнути.

- Ей ти, я що повинен бігати за тобою по всій школі, я ж сказав іди за мною, що мови не розумієш - почав кричати Марк, підводячи ще блище, а я була спокійна як удав, сама собі дивуюсь, зазвичай дівчата в таких ситуаціях кричать і тікають, а мені було все одно на нього.

- Ну що накричався? - сказала я байдужими голосом, а він завмер, обдумуючи, що я сказала, а я не збирались чекати коли до його крихітного мозку щось дійде - Куди там іти потрібно - продовжила я ідучи уже прямо по коридорі, та через хвилину відчула, як хтось взяв мене за плече і відкинув до стіни. Я так вдарилась спиною, що аж зашипіла від болю. Не важко зрозуміти хто це зробив, бо цей хтось, уже стояв наді мною, і злим поглядом намагався мене придушити, а нічого в мене фантазія, як для починаючого порушника закону. Подумавши про це я посміхнулась, та Марк схоже сприйняв це на свій рахунок, і вчепився своєю рукою мені в горло