Швидше Вітру. Три Шляхи Полум'я

Лише пройшовши тяжкий шлях, знаєш ціну щастя

-Анютка, я прошу відкрий очі, благаю..- невпинно промовляв я одне і теж, ніби вона і справді могла відкрити очі від мого прохання, вона ж і бачити б мене не захотіла після того що я зробив.

Її тіло все холоднішало, а моє серце все кам'яніло. З кожною хвилиною моя злість проростала. Я ніяк не міг втратити її, ніяк. Це сенс мого життя... мій голос тремтів, а руки тільки тримали її замучене, худе в крові тіло..Як Я міг запізнитись???

КІЛЬКА ХВИЛИН НАЗАД

- Шон, ти розумієш що твій план безглуздий..в нас просто немає жодних шансів- промовив серйозним голосом Стенлі, і я розумів що той правий, та іншого виходу я не бачив

- Стен, я не просив тебе іти за мною..це єдине на що я можу розраховувати - спокійним голосом промовив я, та в душі просто все скручувало від хвилювання, я уже не міг повернути свою беземоційність, яка робила мене сильнішим, те дівчисько повністю змінило мене..Спогади про Анну ніяк не покидали мене, її образ постійно перед очима, і я нічого не міг з цим зробити...

Після того як я заморозив її серце я відправився в школу. Та саме вчасно щоб зустріти давнього друга Стенлі, який саме зараз допомагає мені проникнути в логово Темного Демона. Безглуздя. Так я знаю. Та виходу нема.

Стенлі, це та людина яка знає мене краще за інших і завжди на моїй стороні. І саме зараз коли той дізнався все, то прямує за мною, навіть з думкою що іде в останній раз..

- Слухай, а в твоїх супер мізках, немає більш..кхм реальнішого плану..Ну щоб ми хоча б живі туди дістались - шепотом промовив той прямуючи за мною, і змусив мене зупинитись

- Невже великий Стенлі наклав у штанці.. - зігнувши одну брову, з сарказмом промовив я, від чого той аж почервонів від злості, і я посміхнувся - Через два повороти буде пастка, готуйся - повернувшись до роботи з повною серйозністю промовила я

-Звідки ти знаєш де ці пастки, ти уже тут був?- пролунав ледве розбірливий голос Стена

- Ага святкові торти сюди кожного дня так доставляю - відповів я в такому ж тоні

- Відколи це ти таким гумористом задіявся, це взагалі то моя фішка - з образою промовив той

- Стен, поки що, я вислуховую від тебе тільки ниття- промовив я і помітив що Стен скоро вийде з себе і мені буде кінець..Я зрозумів що він ніяк не змінився з нашої останньої зустрічі.