Будь моєю🥀🖤 Як кохає вампір

5 глава

-ПІШОВ ГЕТЬ!! -закричала я плачучи а потім зупинилась... -Єгор? Аа де?..... Де він?.. -він щойно був тут! - сказала я
-Хто він Настя? Тут тільки ти і я! - сказав хлопець і подивився на мене як на скажену.
-Вибач.... Просто я вже не можу в мене вже нервовий зрив і глюки.... Я побачила перед собою дільничого який був в морзі у мами... - я почала плакати і просто кинулась на шию блондина обіймаючи. Секунд 10 він просто стояв , він напевно був в шоці . А потім він також обняв мене.... Ого... Невже мені вдасться розтопити його заморожене серце? Від нього так пахне...ааа я хочу такий парфюм... Тут він різко відійшов від мене і сказав
-Вибач мені треба йти. - і він пішов в сторону дверей. А я стояла як вкопана. А потім пішла за ним він вже взувся і почав виходити.
-Бувай... -прошептала я починаючи плакати...
-Ну чого ти?  Мені реально треба йти і я пообіццяв ще вчора що товоя мама буде жити. - він підійшов до мене і почав витирати пальцями мої сльози...
- Я вірю.. - сказала я обняла його і він пішов... Блін як же не вчасно я закохалась... Тут я почула якісь дивні звуки які йшли з моєї кімнати... Я зайшла в кімнату і почала прислуховуватись.... Хм наче щось шкребеться... Я пішла на звуки і це вікно.... О боже... На вікні сиділо маленьке кошеня. Воно було ідеально білим. Я чимдуж відкрила вікно і забрала його до квартири... Воно таке мягке... Стоп!  Але ж я живу на 15 поверсі... Можливо воно випало в когось з вікна так як будинок 20 поверховий?  Так напевно так і є. Тут я побачила що лапи в кошеняти боли повністю в багнюці.... Ну шо ж прийдеться тебе купати.
Я помила кошеня і воно стало ше білішим. Воно дуже миле , і доречі це хлопчик і я вирішила назвати його Блек,  так це не логічно називати біле кошеня чорним але мені пофіг. І так потрібно його покормити. Я пішла на кухню і почала гукати кошеня. Як не дивно воно прибігло,  але їсти відмовилось. Я дала йому молоко а потім м'ясо та він ні в яку не хоче... Ну добре. Треба і самій поїсти... Такс зроблю я салат,  а поки що ви думаєте але вона дивна... Її мама присмерті а вона навіть не переживає. А я вам скажу чому... Тому що в очах Єгора я побачила відвертість ... Він говорив правду , і я вірю йому. Так можливо я закохана дура... Але я вірю він не обмане мене.. Я відчуваю. А ще коли він прийде мені треба серйозно з ним поговорити. І тут я почула стук в двері. Я підійшла до дверей глянула в глазок.... І побачила маму в Єгора на руках.... О БОЖЕЕ.  Я чимдуж відкрила двері.
-МАМА-закричала я а Єгор стояв і самодовольно усміхався. Та мама була без свідомості... Я затягнула Єгора в квартиру , і він поклав маму на диван в залі.
- Що з нею?!  Ти що викрав її з лікарні?  Вона хоч жива?! - почала я майже кричати на блондина і підійшла до мами мацаючи пульс..... Його не було...
-ЄГОООР ! ЩО ТИ НАРОБИВ! - почала я кричати в істериці....
- Так заспокойся, в нас мало часу і зараз я маю відвезти її у надійне місце де вона мусить жити. Повір все буде добре, я її завезу про неї там потурбуються і я одразу ж приїду до тебе і все тобі обясню. -сказав він серйозно.
-Мама... - прошептала я плачучи.... Тут я відчула руку на своєму волоссі... І це був не Єгор... Я підняла голову і...
-МАМА!  Ти жива?! Але як де твій пульс?  Я нічого не розумію! - мама гладила мене по волоссі я дуже зраділа що вона жива, але де її пульс?
- Доню... Все добре... Я не зовсім жива але я скажу одне тримайся за Єгора...з ним ти в безпеці...зі мною все буде добре але в цьому місті я більше не зможу зявитиись... Бувай!  Скоро побачимось- сказала мама. І Єгор взявши її на руки поніс до виходу...
- Бувай мам. - сказала я вже спокійно. - Єгор повертайся скоріше- прошептала я. Він усміхнувся такою доброю усмішкою, що я просто ростала, і вірила кожному його слову... Ну і тим більше мама пообіццяла що все буде добре...

Ну ось ще одна глава!  Як вам такий поворот?  Хах далі буде ще цікавіше!!!
                                Ваша Лі😘😘😘