Будь моєю🥀🖤 Як кохає вампір

3 глава

Ми вирішили лягти спати, та як мамі зранку на роботу. Я сходила в душ та впала в обійми тепленького ліжечка.
Я ще трохи позавісала в інтернеті і лягла спати.

Я проснулась від звуку скла що б'ється. Сидячи на ліжку я дуже важко дихала бо реально злякалась. Фух... Напевно це просто мені наснився жах. І тут я почула крики... О ні мама...Я побігла чимдуж в кімнату мама.
Я забігаю в кімнату і зразу підбішаю до мами.
-МАМАА... Мама. -я підбігла до неї і почала трусити за плечі. Тут я побачила укус на шиї... Ні.. Ні ні ні... Цього не може бути.... Я побігла дзвонити в швидку. Я подзвонила і прийшла назад до мами. Вона дихала але була без свідомості... Боже хоть би все було добре. Тут я згадала що чула звуки битого скла. Я глянула на вікно... Воно було ціле... Що ж сталося... Напевно в вампірів свої секрети... Тут я почула дзвінок в двері, і побігла відкривати. Так це лікарі ураа. Я провела їх до кімнати мами. Вони оглянули її та забрали до лікарні. Я настоювала щоб поїхати з нею, та лікарі не дозволили. Вони сказали прийти завтра зранку. Блін я не зможу заснути після цього... Я вирішила йти на заброшку... Так там зараз буде небезпечно ...але мені так пофіг... Я по дорозі зайшла в цілодобовий магазин і купила пачку сигарет... Я взагалі не курю... Але ось в дуже складних ситуаціях дуже важко не зірватись... Зараз 4 ранку, тому скоро буде схід сонця... Я вийшла на кришу заброшки ,і сіла на самий край. Я закурила... Просто сиділа дивилась як починає сходити сонце і думала... А що буде без мами... Я ще не готова жити сама... Тут я почула кроки... Так можливо я б злякалась та не зараз... Просто зараз я вижата як лимон...
-І не стидно? Ти ж дівчинка нашо ти куриш? - запитав знайомий чоловічий голос.
-Не до тебе зараз йди собі.. -сказала я і відчуваю як зараз просто розплачусь...
-Анастасі... Нашо ти це робиш? Що в житті могло статись такого що ти в 4 ранку куриш на криші і навіть не дивишся з ким говориш?........Ти плачеш?- запитав чоловік сміючись, а я згадала це той самий блондин що його собаки мене проводили. І тут я просто заревла в голос... І вирішила визказатись йому.
-Знаєш коли в тебе немає нікого а тільки мама, і тут її життя тримається на волосині... Які були б твої емоції.. І ще плюс здається я з розуму схожу... Бо я вважаю винуватцями вампірів... Хоча нашо я тобі це розказую? Да пішов ти! ЙДІТЬ ВИ ВСІ! -закричала я напевно на все місто...
-Воу, воу тихіше анастасі... Я знаю як це бути одним так як я зараз таким і є. Ти можеш висказатись я послухаю хоча мені і похуй. - сказав він холодним голосом з насмішкою. І присів не далеко від мене теж хвісивши ноги .
-Чого ж ти такий злий ?І в першу нашу зустріч і зараз... Як тебе хоть звати?а то як я маю тобі висказуватись?-запитала я трохи заспокоївшись, але продовжуючи плакати.
-Єгор- сказав блондин усміхаючись.
-Ну а моє ім'я ти знаєш, тому навіть питати звідки не буду)

Покищо прочитали дуже дуже мало людей тому якщо на протязі тижня не буде людей буду видаляти(((Хоча я вже такий сюжет придумала..Ну побачим)
                         Ваша Лі😘