Будь моєю🥀🖤 Як кохає вампір

8 глава

- Ти... Я.. Я знаю що подобаюсь тобі ,але давай трохи почекаєм, я ше не впевнений в своїх почуттях... - от щас абідно було... Ну ок..
- Єгор а ти можеш не читати мої думки? - запитала я бо це реально бісить.
- Так. Ти можеш заборонити мені це.
- Як.
- Просто скажи: я забороняє читати мої думки. - хм.. Єгор шось він недоговорює..
- Я забороняє читати мої думки... - і тут його очі посвітліли.. Хмм. А може й він не збрехав?. Ну ладно.
- Йдем погуляєм- запропонував Єгор.
- Ну ок йдем. Зараз я тільки переодягнусь. - Єгор пішов в зал а я в свою кімнату передягатись. І так на дворі тепло тому я одягну шорти ,футболку і білі кроси. Я намалювала стрілки і брови.
- Я готова, можем йти. - сказала я.
- Да пішли.

Ми гуляли по пврку, їли солодку вату, сміялись... І тут я згадала про маму...
- Єгор..... А коли я зможу побачити маму? - запитала я сумно.
- Та коли завгодно. Хоч зараз- відповів Єгор.
- Правда?) - зразу зраділа я.
- Так. Але, вона живе в замку Дракули.. В Карпатах... Це замок вампірів, тому там ти маєш не відходити від мене, якщо не хочеш щоб тебе з'їли. -відповів Єгор.
- Клас але як ми туди попадем? Туди доволі довго їхати... - відповіла я.
- Настюш... Не забувай хто я. Ми доберемось туди за 5 хвилин... Але перед цим мені треба поїсти.. Крові... - відповів Єгор опустивши очі донизу.
- Я розумію... - відповіла я, і обняла його. Він усміхнувся і обняв мене теж.
- Ти будеш вбивати людину? - запитала я стревожено.
- Нііі...ні ні ні... Я ж казав що майже не п'ю крові людей. Тільки тварин... Але щоб не травмувати твою психіку- заржав Єгор- ми підемо в пункт переливу крові і просто купим пакетик крові.... - сказав Єгор. Ми сиділи на лавочці в парку і обнімались...
- Ну що? Йдем? - запитала я.
- Да пішли.
Ми вже купили крові і Єгор випив її. Ми йдем до лісу.
- А чому ми так помало йдем? І в ліс? -запитала я.
- Ну а як? Я що маю бігти зразу з парку? Ми дійдемо до середини лісу і тоді все буде... - відповів голубоокий.
Ми йшли до середини лісу приблизно пів години.. І ось прийшли.
- І що тепер? - запитала я.
- Залазь на спину- сказав Єгор... Ну я й полізла... А він начав ржати на весь ліс.
- Та я пожартував. - ще досі ржав Єгор.
- Да хватить ржати! - сказала я починаючи злитись.
- Ой ой ой... Боюсь... Та ладно тобі давай руку. - сказав Єгор. Я дала йому руку....І тут ми наче почали пливсти по повітрю зі швидкістю світла... Все навкруг було розмито бо швидкість була не реальна.. Так ми летіли 5 хвилин і різко зупинились...
- Ого... - це все що я змогла сказати... Перед нами стояв величезний замок... І там було дуже тихо... А ну да.. Зараз же день і всі сплять.
- Охх ,ну шо пішли до мами? - запитав Єгор. І тут мої очі заблистіли і я почала пригати на місці з криками:
- Так так так!- Єгор на це тільки усміхнувся і закинувши руку на моє плече ми зайшли в замок..
- Це просто не реальна краса... - прошептала я.. І тут ми почули кроки... В нашу сторону направлявся чоловік з чорним волоссям і мав теж багато тату...
- Оо привіт Натан! - вигукнув Єгор, ідучи пожати чоловіку руку.
- Привіт старий друже!- усміхнувся той.- А це ти що з собою їду приніс? Поділишся?- сказав Натан облизуючись.
- Ейй, бро тихіше це моя дівчинка.- Сказав Єгор тихо, напевно не хотів щоб я почула... Але в мене гострий слух. - Якщо її хоть пальцем хтось зачепить я його вб'ю. Передай це всім. Вона - моя. - вже пошепки сказав Єгор. А Натан усміхнувся. - Зрозумів. - відповів Натан.
- Привіт- сказав він підходячи до мене- Я Натан - сказав він цілуючи руку.
- Анастасія - відповіла я.
- Так все нам треба йти. - сказав Єгор і потянув мене за руку за собою. Ооооу він що ревнує?) Це мило)
- Ну ось тут і живе твоя мама. Ти заходь а я прийду через пару хвилин. - Єгор привів мене до масивних чорних дверей і вже хотів йти, та ось проблема. Я двері відкрити не можу. Вони важкі дуже.
- Єгооор. Поможи- сказала я.