Будь моєю🥀🖤 Як кохає вампір

17 глава

Я засинала на плечі Єгора а він далі дивився фільм. Він такий теплий і такий мій... Крізь сон я відчула що Єгор переніс мене в спальню і лігши біля мене обійняв.
Проснулась я о 9 ранку від сонця що різало очі. Єгор ще спав Того я поцілувала його в щоку і вирішила приготувати сніданок. Ну а так як ми впринципі їмо все але в більшості кров так як звичайна їжа не дає енергії, то я вирішила пожарити стейк з кровю. Мясо вампіри їдять так як в ньому міститься кров.Я дістала стейки з холодильника і поклала їх на пательню прожарюючи з обох сторін. Коли на них зявилась зажарена скоринка я розклала їх по тарілках і мене обняли теплі руки. Я повернулась до Єгора і поцілувавла.
- Добрий ранок) - я.
- Добрий, це стейк з кров'ю? - Єгор.
- Так)  Сідай їсти. Каву, чай, кров? - запитала я сміючись.
- Нуу.. Давай чай зелений) - Єгор.
- Огоо ти п'єш чай? - я офігіла.
- Вот не треба з мене прям монстра робити- засміявся Єгор. Він підійшов до мене і обійняв ззаду поки я робила чай.
- Зараз поїмо і підем в ліс. Я буду вчити тебе управляти силами. - Єгор.
- Окей) Ми двоє підем? - Я.
- Нє з нами ше піде Мот- Єгор почав цілувати мою шию.
- Хто це? - я.
- Це мій друг. Він треба нам щоб побачити на що ти здатна і тренуватись. Його дар ніхто ще не зміг посилити. Він доторкнувшись до людини вбиває її током. Вампіра трохи довше але теж. - Єгор.
- А якщо він вб'є мене? - ми сіли за стіл і почали їсти.
- Малиш твій дар - щит. Ти завжди хочеш цього чи ні в такій собі оболонці яку не пробити нічим. - Єгор.
- А якщо він вб'є тебе? - сказала я вже дуже тихо.
- Іди сюди. - Єгор. Я глянула на нього і підійшла. Він посадив мене до себе на руки і взявши моє лице в свої долоні прошептав:
- Нас з тобою ніхто не вб'є. Мот мій друг Того коли тренуватись будем він опустить напругу до мінімума. Не переживай малишка. - шептав він усміхаючись. - За тебе я порву любого. Хай хоч хтось тільки насмілиться торкнутись тебе, йому кінець. Тебе ніхто не троне бо всі знають що ти моя. - Він поцілував мене. І підсунувши тарілку з моїм стейком до себе почав мене кормити. Це було так мило)  Він буде самим кращим татом)  Ой що це я, рано ще про дітей думати...Але все ж він буде найкращим. Коли ми поїли я пішла переодягатись. Я вдягнула джинсові шорти,білу футболку, білі кроси і чорний маленький рюкзак. Так як я тепер не мерзну то мені можна вдягатись не попогоді)  Хоча сьогодні на дворі дуже тепло. Я вийшла в коридор і біля дверей вже стояв взутий Єгор. Я підійшла до нього.
- І так малеча запамятовуй перший урок. Так як зараз день і надворі дуже багато людей ми маємо вести себе як люди. Частіше моргай, ходи повільно, і не тримай спину так рівно. Люди не ходять так рівно. - Єгор. Я поморгала трохи зсутулилась і спробувала повільно ходити. І знаєте повільно ходити дууже важко. Але в мене вийшло хоч і не з першого разу.
- Хахаха малиш ти молодець)  Пішли я буду тебе контролювати) - Єгор ржав і не міг зупинитись. Я взяла ключі і ми вийшли закриваючи двері. Я кинула ключі в рюкзак і взявши Єгора за руку ми за секунду вийшли з підїзда. Ми йшли по парку в його глибину. Коли ми йшли по місту Єгор весь час дьоргав мене за руку щоб я йшла помаліше це було так смішно. Але за то я навчилась помало ходити. Ми зайшли в саму глибину парку. Тут зовсім не було людей і за руку побігли до лісу. За 5 хвилин ми опинились в шикарному лісі Карпат. Коли ми зупинились я побачила перед собою дорогу з якимись перешкодами?  Хм... Це цікаво. Тут ззаду я почула голос і різко обернулась. Це був не високий вампір з чорним волоссям з сивиною і карими очима.
- Привіт брат) - сказав він до Єгора.
- Здаров)  Давно не бачились, ти де пропав? - Єгор.
- Та ти ж знаєш в мене жінка і син вот недавно народився) Я тепер ,,сімейна людина”- вони засміялись.
- Як сина назвав? - Єгор.
- Соломон- Вампір.
- Ого Соломон Матвієвич?  Серйооозно. - Вони знов засміялись. Я кашлянула натякаючи шо давайте вже може шось робити?.
- А точно познайомтесь Настя це Мот.Мот- Настя.- Єгор.
- Приємно- Мот усміхаючись.
- Мені теж)- сказала я.Знаєте він не схожий на всіх остальних. Він добрий. Він як Єгор.Він не дивиться на мене як на кусок м'яса.І це мені сподобалось.
- Який твій дар?- запитав Мот. І не встигла я відкрити рот як тут вперся Єгор.
- Вона щит.- Єгор.
- Огоо.Серйозно? Такого я ще не бачив.- він підійшов до мене.- Привіт.- сказав він і простягнув руку для потиснення.
- Привіт- сказала я.Дивно він вже ж вітався.Я простягнула руку і тут почула якесь потріскування.Мою руку обпліли полосочки струму. Це виглядало не реально.Тисячі маленьких блискавок кружились навколо руки.
- Ого і справді.- Мот.
- Давай далі?- запитав....

А от і глава наступна завтра)
                                                 Ваша Лі)😘