Будь моєю🥀🖤 Як кохає вампір

20 глава

Проснулась я зранку з ниючим болем в плечі. Мене ніжно обіймав Єгор, і якби не плече я подумала б що ця жахлива ніч була просто сном.... Але ні. Я постаралась вилізти з обіймів йогурта, але він одразу ж проснувся і прижав мене до себе.
- Малишка все добре? - Єгор.
- Так... Здається.... Що сталось сьогодні вночі? - я. Єгор встав з ліжка і взявши бинт і таку ж баночку з чимось як вчора сів біля мене поклавши мою голову собі на коліна.
- Це був командуючий замком... Він з якоїсь причини не хотів щоб ти тут була і грозився тебе вбити. І майже це зробив, допомогло тільки те що він був п'яний і не влучив в серце. - Єгор. Він зняв бинт і почав роздивлятись рану.
-Але ж я щит? - я.
- Таак... І та пуля це єдине що може тебе вбити або поранити...Це був дуже старий вампір того тільки він знав як виготовити таку пулю.- Єгор.
- Нічого ,все ж буде добре... Правда? -я.
- Ну а як же... - Єгор поцілував мене.
- Я так злякався що він реально тебе вб'є.... Що вбив його... І тепер я маю стати командуючим замку... - Єгор ліг біля мене і обійняв за талію.
- Як?Хіба ти маєш якесь відношення до цього замку? - Я.
- Да, це замок який збудували мої предки і ним командував мій тато... Поки його не вбили. А цей псих був його другом і тому він встав на його місце так як я був ще малий. - Єгор.
- Огоо... - я.
-Я люблю тебе.. - Єгор.
- І я люблю тебе Єгор.... - прошептала я засинаючи знов. Проснулась я ввечері Єгора не було, і плече вже не боліло. Я встала вмилась і пішла на пошуки Єгора. Я думаю він в їдальні тому вирішила відправитись туди. Коли зайшла там було дуже багато вампірів.. Але не Єгора, я не відчувала його запаху, але відчула запах мами. Я відправилась до неї.
- Привіт мам- сказала я. Мама була не сама а з якимись жінками.
- Привіт доню)  Знайомся це мої подруги- Анітта і Венесса. - я привіталась з жінками.
- Ти не бачила Єгора? - я.
- Бооже.... Доню що з твоїм плечем? - з жахом запитала мама, ігноруючи моє питання.
- Все добре. - сказала я згадуючи що я не переодягнулась і зараз я стою перед всіма вампірами в піжамних коротких шортах і майці тому моє плече у всіх на виду. Мама щось далі питала мене але я не чула її. Я зірвалась з місця і за декілька секунд була в кімнаті. Я переодягнулась і подумала... Єгор вчора казав що має стати головним. Він напевно в кабінеті головного. Я відправилась туди і не помилилась. Я непостукавши зайшла в кабінет і побачила Єгора. Він сидів на величезному кріслі повернутому до вікна. Тобто спиною до мене. Я тихенько підкралась до нього і поклавши руки на його широкі плечі поцілувала його в макушку. Єгор дригнувся.
- Фух.. Ти мене налякала- сказав він беручи з свого плеча мою руку і тягнучи мене на себе.
- Точно я ж щит і ти не чув як я йду. Вибач. - казала я сміючись і сидячи вже на руках Єгора. Перед нами було величезне вікно в підлогу і ми сиділи розмовляючи і дивлячись на захід сонця. Здається б що може бути краще, все вже позаду..... Але ні..... Це тільки початок...

Вибачте менеееее. Я грішна. Глав не було два місяці і скажу чесно, не буду придумувати відмазок- мені просто не хотілось писати і не було натхнення. Але я прочитала багато різних книг і історій і вже придумую сюжет. Ця глава скучна так як я написала її ще два місяці назад, але я обіццяю далі буде дуже дуже цікаво. 💞🙏🏻
                                                    Ваша Лі) 💞