Будь моєю🥀🖤 Як кохає вампір

19 глава

Ми дивились комедію і я повільно засинала на грудях Єгора. Прокинулась я зранку в його тепленьких обіймах. Я почала цілувати його він віразу ж відповів наче й не спав.
- Добрий ранок йогурт) - прошептала я усміхаючись з його сонної мордашки.
- Добрий ранок моє чудо)Кожен би ранок був таким) - прошептав він.
- Ідем їсти. А потім навідаємо замок. Хочу побачити маму) - я.
- Добре маленька) - Єгор.
- Я люблю тебе. - я
- І я люблю тебе. - Єгор. Цей ранок був такий ніжний і сповнений любові що мені просто хотілось лежати так цілу вічність в обіймах мого хлопчика. Я встала вмилась і пішла готувати сніданок. Я приготувала омлет і поставивши на стіл чекала Єгора. Я задумалась- а от коли в нас появляться діти?  Чи будуть вони вампірами. Просто після сьогоднішнього ранку я остаточно вирішила що хочу від нього діток... А чи хоче він?  Я не помітила як на кухню зайшов Єгор і сівши за стіл дивився на мене. Я вийшла з цього трансу тільки коли почула голос Єгора.
- Ти чуєш мене? Настя?  Алло.-Єгор.
- А? Що? - я.
-Малеча що сталось?  Я хвилини дві не міг до тебе докричатись. - Єгор.
-Та... Нічого все добре.. -сказала я натягуючи усмішку.
- Тааак... Йди до мене. - сказав Єгор а я підняла на нього свої сумні очі.
- Ну давай малиш іди сюди. - Єгор ще раз повторив і я здавшись підійшла до нього і сіла на коліна обнімаючи за талію і прижимаючись до нього як кошеня. Він обняв мене.
- Що сталось, зранку ще все було ж добре. - шептав він на вухо гладячи мене по волоссі.
- Єгор.... Я хочу дітей. - сказала невпевнено я.
- Тобто крові? Ти впевнена? - Запитав здивовано Єгор.
- Та ніі. Ти що?  Я хочу щоб в нас була велика сім'я....І переживаю що ти цього не хочеш... - я.
- Малииш.... Я вже дуже давно хочу мати сім'ю і діток а особливо від тебе)  Я думав ще рано, ти ще не готова. Але якщо ти вже затронула цю тему то я готовий почати хоть вже- шептав Єгор сміючись і цілуючи мене в шию.
-Правда?? В нас буде велика щаслива сім'я? - я чимдуж обняла Єгора і поцілувала.
- Давай їсти а то захолоне. - Сказав Єгор і поцілував мене. Я кивнула і збиралась встати з його колін та він міцно обняв мене за талію недаючи встати. Я подивилась на нього нерозуміючим поглядом.
- Сиди. Мені так спокійніше -сказав він  і почав мене кормити. Ми сміялись вимазували один одного всім що було на столі. Коли ми поїли ми відправились в замок. В замку:
Ми зайшли до велетенського красивого замку. Було дуже мало вампірів. По замку розгулювали тільки ті вампіри у яких були перстні. Єгор відійшов кудись а я пішла в кімнату до мами. Я зайшла в темну кімнату і нікого не знайшла тому я вирішила пошукати її по замку і заодно розглянути його краще. Так як за всі рази що ми тут були Єгор так і не провів мені екскурсію по чудовому старовинному замку я зроблю це сама. Тепер я вампір і мене ніхто тут не зачепить, тим більше зараз день. Я проходила довгі коридори з старовинним дизайном. Коридори й справді були дуже довгі з незліченною кількістю дверей. І ось один з коридорів вивів мене до величезної зали. Тут вісіла величезна стара люстра, і стояло безліч столів. Напевно тут вони їдять, це щось типу їдальні. Таак це їдальня за одним із столів я побачила маму.
- Мама! - вигукнула я.
- Доню.. Як давно я тебе не бачила)  Де ти пропадала? - мама.
- А так мене Єгор перетворив а потім навчав всьому. Ти як тут? - я.
- Та все добре навіть подруг знайшла. - засміялась мама.
- Ідем покажеш мені замок а заодно і поговорим? - я. І тут мене ззаду обняли теплі, рідні руки. Це був Єгор. Він поцілував мене в макушку.
- Ти не заблудилась?- запитав Єгор ніжно обіймаючи мене.
- Майже. А це через те що хтось так і не показав мені замок. - надулась я. Єгор засміявся і поцілувавши мене в щоку сказав.
- Ну не дуйся йдем покажу.
- Хах ти запізнився я йду на екскурсію з мамою. -я. Він надувся так само як я хвилину назад, я обернулась до нього лицем і взявши його щоки в руки чмокнула його в губи. І забравши маму пішла прямо по замку.
- Доню між вами щось є? - мама.
- Ну да. Ми зустрічаємось. А що? - я.
- Я дуже рада за вас)Ви такі милі. - мама. Мама показала мені весь замок і на це пішло не мало часу. Зато я взнала що тут є басейн. Ігорова кімната з компами і приставками. Кінотеатр і багато чого цікавого. Замучившись я попрощалась з мамою і пішла шукати Єгора. Я зайшла в кімнату в якій ми ночували тоді і застала сплячого Єгора. Він милий як кошеня. Я зняла з себе одежу і натягнула його футболку яка була мені як плаття. Він спав без футболки і не накритий одіялом. Я взяла мягенький плед і лягла біля нього ніжно обнімаючи і накриваючи нас одіялом. Я поцілувала його в губи і лягла на його груди обіймпючи його і засинаючи... Проснулась я через крики. Я відкрила очі за вікном ніч, Єгора біля мене не має.... Що за?  Я почала прислуховуватись до криків. Я почула голос Єгора і Того хто погрожував мені тоді взамку приставившись головним.
- Або ти її забираєш з замку або я її вбиваю- кричав той дядько.
- Тільки попробуй до неї наблизитись і я вб'ю тебе! Ясно? - кричав у відповідь мій Єгор.
- Ти думаєш я боюсь тебе, чи її?  Так вот дивись- знову крик і я почула як хтось зарядив пістолет. Тут в кімнату хтось забігає і стріляє мені в плече. І тут мене пронизає нестримний біль я починаю кричати.... Що це таке?  Я ж щит?  Ааа як боляче... Тут в кімнату вбігає Єгор з колом в руках і щосили встромлює в серце вампіра.
- Ти сук* не поняв?. Я ж тебе попередив бл**ь! -закричав Єгор. Той перетворюється на попіл. Єгор підбігає до мене вже з аптечкою і пінцетом. В мене течуть сльози і я ледь ледь скавулю як щеня від болі не в силах щось сказати.
- Малишка все буде добре. Не закривай очі... Я люблю тебе чуєш?  Не закривай очі! - нервово говорив Єгор переходячи на крик. Я слухалась його і питалась не закритии очі мене дуже клонило в сон. Він почав виймати пулю з мого плеча, на якому чомусь одразу ж не затягнулась рана. Єгор достав якусь баночку з аптечки і залив її вміст в доволі глибоку рану. Він перемотав моє плече. І я одразу ж провалилась в сон не відчуваючи нічого.