Будь моєю🥀🖤 Як кохає вампір

4 глава

-Ну а моє ім'я ти знаєш тому навіть питати звідки не буду. -сказала я.
-Да поки що тобі це знати не треба... Ну шо... Послухаєм твою історію. Давай. -сказав хлопець знімаючи з себе худі. Він залишився в білій футболці. Своє худі він поклав збоку. Хмм... А на що я сподівалась?  Що він дасть його мені? Та він монстр. Він дуже зла і гнила людина.
Оо божеее його тіло в тату....Я бачила їх ще тоді на заброшці але я була далеко від нього і він був у футболці.. Як же я люблю тату, на чоловічому тілі.... Він накачаний дуже... На його грудях виднівся кристалик та крила. А під футболкою ще куча тату. Також забиті тату його руки. І я просто як дура сиділа і великими очима палила на нього.
-Подобається? -спитав блондин наче насміхаючись над мною.
-Таак, я просто обожнюю тату. -сказала я не приховуючи. А він лиш нагло усміхався і дивився на мене своїми голубими океанами.
-В мене..... Здається померла мама.... Я проснулась... А там вона... Блін я не можу.. -сказала я задихаючись від сліз... Він подивився на мене і в його очах було стільки пофігізму...
-Можеш не розказувати, якщо тобі важко. А ще й до того мені всеодно.-сказав він дивлячись як сходить сонце.
- Ти можеш подумати що я ненормальна але... Я думаю її вбив вампір.... -сказала я не зважаючи на його слова, бо я розуміла якщо не виговорюсь просто зірвусь.... Блін мене так тошнить від нього, але й тяне... Ніі Настя не закохуйся... Не можна...
- Хмм... Вампір? З чого така думка? - сказав голубоокий.
-Нуу..просто в нашому місті в останній час сталося дуже багато смертей.... І не простих. Люди буди повністю обезкровлені....І моя мама в їх числі.. На її шиї був укус.. -сказала я просто лігши на покриття криші.. Блін... Ну невже я закохуюсь в цього блондина.... От чорт..
-Хах аргумент..... Так захисти свій дім від них. -сказав блондинчик усміхаючись.
-Що? То все таки ти теж в них віриш? А як захищатись то? Часник в мене дома є а вампір всеодно зайшов і вбив маму...
-Часник?ахахахахзаха.... Ой не можу ...ти в якому столітті живеш Настюш? - заржав Єгор .
-Ой а ти знаєш можна подумати як від них захиститись? - сказала я,  вже засинаючи на даху сказала я.
- Хах... Я знаю більше ніж ти можеш собі уявити...І я обіццяю тобі....Твоя мама буде жива...-сказав він і підняв мене на руки... А я вже заснула...

Проснулась я від звуку будильника... Я відкрила очі. Я вдома?  Але як? Може це все був сон? Я чим дуж побігла до маминої кімнати. Ні це не сон... На маминому ліжку декілька крапель крові... Я сіла і заплакала.. 
-Ну чого ти ? Чш чш чш... -сказав блондин сівши біля мене і гладячи по спині....
-Що? Що ти тут робиш? Ти.... Ти вбив маму... ТИ.... ПІШОВ ГЕТЬ!

І ТАК!Я продовжую писати історію. Як вам такий поворот?  Ждіть наступну главу завтра)