Бродяга і Принцеса[ЗАКІНЧЕНО]

Я- Ребекка

Пустий зал. В темряві, в деякій мірі навіть лякає. Я стояла на сцені та вдивлялася в темряву. Довге каштанове волосся заплетенне в високий хвіст спадало через плече, я відкинула його назад і в туж мить скрип незмащених дверей змусив мене обернутись на винуватця тривоги. В дверях стояв не високий чоловік на голові волосся мого ж кольору крізь який пробивались сиві волосинки, зморшки на лиці давались в знаки. Я посміхнулась на, що він зробив теж саме. Швидко підбігла і кинулась з обіймами. Після я піднялась на сцену, а чоловік якого я зву тато сів приблизно на середині залу закинувши ногу на ногу та зробивши розумний вигляд. Я клацнула пальцями і піднялась на носочки, ноги переплелись у танці, а руки рухались підтримуючи танець. Тато дивився на мене із гордістю і смутком в очах я навіть непоказувала, що я це помічаю. Поворот, уклін...
Тато почав хлопати на, що два ряди моїх білосніжних зубів показались. Я сіла на сходи і почала знімати пуанти. Тато підійшов і присів поряд зі мною.
-Молодчинка...-вирвалось у нього на що я посміхнулась і ледь ледь рум'янець з'явився.
Ну що давайте знайомитись. Я- Ребекка, мені 16. Худощава дівчинка з русявим кольором волосся та сірими очима.

Живу з татом у Вашингтоні. Мама покинула нас ще з мого народження... Тато каже, що вона приглядає за нами зверху. Я навчаюсь в одинадцятому класі. Ходжу на балет ще з першого класу. У нашій сім'ї ще є один незамінний член- це Джин середня розмірами вівчарка, яку нам хтось підкинув. Я одягнула спортивний костюм, взяла Джина та пішла на прогулянку. Ми живемо в квартирці на восьмому поверсі з двома кімнатками. Хоча вона й маленька зато затишна. Тато працює поліцейським заробляє він достатньо для всіх наших потреб.
Сьогодні занять по балету не було тому ми з моїм вірним другом вирушаємо в парк.
Джина ми знайшли у себе під дверима. У той день була холодна зима ми поїхали провідати маму, бідолаха пролежав там приблизно півдня. Крихітка мало того, що ледве не замерзла була з зламаною лапкою. До сих пір вона підкульговує на неї. Ми дійшли до нашого улюбленого місця там нікого не було. Рідко сюдою хтось ходить. Місце біля озера з великою галявиною. Я відпустила Джина та сіла та траву. Протягнувши ноги вперед я глибоко вдихнуло і нагнулась протягнувшись до ніг видихнула. Діставши навушники я вімкнула першу ліпшу пісню. Я не слухала поп чи рок який слухають теперішні підлітки, я надавала перевагу музичним творіням за допомогую спокійних інструментів з ніжним супроводом. Я встала в третю позицію та повторювала рухи з нового танцю. Джин сидів та споглядав на мене, я вклонилась та сіла біля нього гладивши його. Після ми вирушили додоми, де нас вже чекав татко з вечерею на столі. Запах надавно запечаного стейка вдарився в ніс ще у під'їзді. Ми тихо прийшли на кухню тато зробивши вид ніби нічого не сталось посміхнувся.
-І де це ми так пізно були?! Я тебе попереджав не ходити коли вже темно?-запитався тато.
-Ну ми трішки загулялись...- з щенячими очима дивилась я на тата промовляючи це все.
-Тільки не треба ось цього!
Я сіла біля нього і подивилась на нього ще більш жалісним поглядом.
-От так завжди! Він почав сміятись я сіла на своє місце і почала поїдати стейк. Тато розповідав про роботу і ми говорили про різні речі. Сьогодні неділя значить завтра іти в школу. Я прийняла усі водні процедури і лягла спати.

Рано я проснулась від того, що дехто, а цей дехто то Джин зтягував з мене одіяло. Я сіла на ліжко підігнувши ноги, просидівши так декілька хвилин я зрозуміла, що сьогодні понеділок і потрібно в школу... Я попрямувала до ванною заглянувши до тата в кімнату. Він ще спав так як на роботу йому пізніше ніж мені в школу я не стала його будити. Після ванної я пішла назад одягатись. Я зупинилась на великій сірій футболці чорних джинсах та кожанці. Я вирушила на кухню і зробила дві каву: одну крепку, а другу з молоком. Відкривши двері тато спав у образі зірки. Я лягла біля нього та міцно обняла він усміхнувся крізь сон
-Тат я так у школу спізнюсь пішли я вже каву зробила.
Нащо тато лише махнув головою. Повернувшись на кухня, я сіла та прогортувала стрічку в інстаграмі. Тато вийшов
-Добрий ранок! він поцілував мене в щічку. Взявши свою кружку він зробив ковток.
-Ти сьогодні довго будеш на роботі?запитала я.
-До пізна прийшло нове діло... Ти пам'ятаєш?!
-Так так звичайно не ходити пізно по темних місцях, закриватись, нікому не знайомому двері не відкривати, а головне невздумай сідати до когось в машину. Тат я все пам'ятаю,-я його перебила нащо він почав сміятись.
-Ребек це справді серйозно до нас наступає куча діл зв'язані з вбивством, наркотиками та п'янками так, що подзвониш як будеш іти з балету я когось за тобою пришлю.
-Нє ну тат це взагалі не серйозно.
-Так я сказав за тобою приїдуть.
-Добре добре я зрозуміла,-я усміхнулась,- так такими темпами я спізнюсь, все я побігла.
-Гарного дня
-І тобі викрикнула я закриваючи вхідні двері.
Я бистро спустилась діставши навушники попрямувала до школи. Іти мені приблизно 15-20хвилин на годинику стрілка показувала 07:43. Приємна пісня переходила до вух я повільною ходою спостерігала за навколишнім світом. Деякі перехожі спішила хто куди, деякі з своїми домашніми улюбленцями прогулювалися, деякі як я нікуди не поспішаючи насолоджувалися моментом. Надворі була сира погода сірі хмари ніби от от пустять дощ настільки похмурими вони були. У школі я немаю друзів я маю декілька товаришів з якими непогано спілкуюсь. Як тільки я переступила поріг школи гул, що стояв на коридорах зразуж вдарився в мої вуха. Я піднялась на третій поверх у кабінет біології. Ненавиджу біологію якщо для людини не дано вона її не зрозуміє як у мому випадку. Я зайшла знайомі обличя на мить обернулись у мою сторону через звук дверей, які відкрились. Та за секунду повернулися до своїх справ. Я попрямувала за останю парту біля вікна діставши з портфеля підручник, зошит, пенал та блокнот ввімкнула музику та спрямувала свій погляд у вікно. Через декілька хвилин задзвенів дзвінок. Вчителька зайшла не сама. Стоп... Ні... Це не може бути він... Він оглянув весь клас та зупинив свій погляд на мені... Я зразуж опустила очі ніби не помітила його.
-Доброго дня діти,-як завжди спокійно та врівноваженно сказала вчителька,-хочу вам приставити нашого нового учня, його звати...