Бродяга і Принцеса[ЗАКІНЧЕНО]

Я виснажена...

–Що?!
–Чай! Який чай ти любиш?
Через незначні стукання крапель дощу об парасольку я або незрозуміла його, або я точно його не зрозуміла.
–Ну... Я більш надаю перевагу для кави, але з чаїв мені найбільш подобається ромашковий, а чорний він якийсь гіркий тому від нього мене підтошнює. А ти?
–А мені... подобаєшся ти... а від інших мене підтошнює.
–А? Що?!
–Ти будеш моєю дівчиною?
–Я? Ну...
–Ти!
–Вибач але це неможливо.
–Чому? Щось не так?
–В тебе є наречена і ви зарученні, але знаїш найголовніше, що твоя наречена це моя близька, навіть дуже близька подруга.
–Ні це не проблема ми...
–Я знаю давай поговорим про це після всього.
Я бігом побігла всередину, щей надворі злива немов почалась. Трішки намокши я сама не своя піднімалась додоми. Відмикнувши двері я п'яною походкою зайшла до такого рідного дому. Лише Джин який тільки вчора виходив на вулицю зустрів мене своїми щенячими очима. Попрямувавши до своєї кімнати я підійшла до незачиненого вікна з якого вже накапало чимало води. Коли я вже закрила останій признак прохолоди в домі мій погляд привернула машина Стіва. Чому він ще не поїхав? Та вже за мить він рушив з місця. Помалу спускаючись я присіла на підлогу зараз так якось неспокійно на душі, щось немов бігає і не дає заспокоїтись я неочікувало такого від нього... Хммм а все так добре починалось, мені сподобався сьогоднішній вечір він був немов якийсь прискорений, чому він так бистро пройшов? Мда я одразу ж лягла спати в мене не було бажання ще кудись іти, а особливо приймати душ чи ванну...
Вже біля часу ночі звук який доносився в одній з кімнат розбудив мене. Я тихо встала та на півпальчиках ішла на звук. За ці ліченні хвилини я встигла згадати усі уроки карате, усі напади та захисні реакції. В татовій кімнаті хтось щось шукав я взяла невеличку вазу на тумбі та вирішила підійти до нього. Та коли особа в чорному обернулась до мене я побачила лише налякане татове обличчя.
–Тато?!
–Ооо Ребекка я тебе розбудив?
–Ні я майже не спала
–Я недавно повернувся і не хотів тебе будити.
–Там щось важливе?
Я вказала на бумаги на столі.
–Да... Воно занадто важливе. Ми ніби розгадали їхнє таємне шифрування.
–Ну тоді це ще один крок уперед.
Я розумію, що тато старається з всіх сил мені ж лише залишається всього лиш його підтримувати, чого йому вкрай не вистачає.
–Да ми вийшли на новий слід тому мене може іноді не бути вдома.
–Нічого я вірю в тебе!
Я зжала руки в два маленьких кулачки та показала їх в знак удачі на що тато лише посміхнувся та ніжно обійняв мене.
–Іди спати я також буду мені потрібно добре виспатись.
–Надобраніч
Я помахала йому та попрямувала до себе в кімнату та холодний вітерець заставив моє тіло розбархати. Я підійшла та закрила його. Я бистро вклалась та майже одразу заснула.
На ранок тата вже не було вдома я зробила всі водні процедури набрала номер вже у швидкому наборі. Довгі гудки йшли, а вона все не брала і не брала. Не довго думаючи я одягнула спортивні штани та накинула на верх сіру толстовку поверх якої був чорний пуховик та чорні ванси на ноги. Я бігом замикнула двері та рушила до подруги. Так як вона живе за містом я сіла на автобус та рушила в зазначений пункт. Я рідко коли приходжу до неї, більшість ми проводимо часу в мене. Я вже ступила на ледь вологий асфальт від вчорашнього дощу не залишилось ні сліду, лише поодинокі калюжі, які були не взмозі висохнути навіювали спогади про вчорашній день. Я підійшла до великого двохповерхового будинку та подзвонивши в двері чекала на реакцію своєї подруги. Довго чекати не знадобилось за лічені хвилини почулися кроки особи і я надіюсь, що це Джес. І справді це була вона та вигляд у неї був не найкращий: волосся зібраний в пучок та лише мішковаті штани та велика майка були на ній, а саме лице було якесь розгублене.
–Бекс?!
–Привіт!
–Що... Що ти тут робиш?
–Ти не брала трубку тому я приїхала.
Вона схопила мене за руку та майже сама мене розуваючи схопила мої красовки бігом завела до своєї кімнати.
–Бекс пробач, я все потім поясню просто посидь тут тихо і нів якому разі не виходь! Я все потім поясню...
–Добре...
Вона закрила мене в своїй гардеробці. Я просто не розуміла, що відбувається та через невеличкі жалюзі можна було роздивитись, що відбувалось в неї в кімнаті. Вона сиділа на ліжко та тривожно перебирала кожен палець на руці поглядаючи то в вікно то в мою сторону. Тут почулися швидкі кроки в нашу сторону Джес встала з опущеною головою за мить немов влетіли батьки Джес її тато підбіг та з усієї дурі вдарив її по обличю я прикрила рот рукою від несподіванки, шо це було, як, чому, що не так?
–Що, що ти не так зробила що він захотів розірвати заручини?
Її батько був ну дуже сердитий та Джес все так же ж стояла нерухомо із опущеною головою. Немов в середині щось впало, це через мене, через мене вона зараз це терпить. Я лише сиділа, а по щоці пробігалися поодинокі сльозинки. Її батько ще там щось викрикував та я не чула я розуміла в чому справа та розуміла, що я то єдина причина її страждань. Згодом її батьки вийшли, а вона глухо впала на землю та глухо плакала. Я вискочила та обняла її з моїх очей так само лились сльози.
–Вибач!
Я старалась, що найголосніш промовити та мій голос осів та постійні всхлипувпння не давали цього зробити.
–Ні. Ти нівчому не вина!
–Я, тільки я вина в цьому!
–Ні ти нічого поганого не зробила всеодно рано чи пізно це мало статись.
–Якби  не я ти б не терпіла цього!
–Бекс...
Її голос немов от от розірветься вона говорила, що є сил сама трусилася немов от от щось станеться.
–Пробач, але я звикла до такого...
–Що?!
Я була в шоці, в такому шоці якого я ще не відчувала. Ми обоє подивились один на одного на мить посміхнувшись через силу, а потім знову залившись сльозами. Мені важко уявити, що вона тоді відчувала. Я просто дала їй шанс виплакатись кожен цього потребує я навіть не буду це заперечувати...
Ми спустились на перший поверх та я заварила кави ми сіли за великий стіл один біля одної.
–Бекс, що вчора сталось? Він подзвонив що хоче чим пошвидше прояснити з нашими заручинами.
–Ми... ми просто гуляли, а на кінець він сказав що...
–Ну...
Нарешті на опухшому личку з'явилась посмішка я дивилась на неї та хотіла розривітись як мала дитина, скільки всього ховається за її щасливим безтурботним обличчям.
–Він сказав що хоче, щоб я стала його дівчиною.
–Огого...
–А я сказала, що в нього є наречена і я не хочу таких відносин...
–Ось чому він так серйозно настроєний.
–Ні я скажу йому, щоб він відмовився.
–Невздумай в нас таке майже кожного дня, коли батьки вдома тому мені буде лише легше, не буде тої заборони я стану вільніша.
–Пробач...