Бродяга і Принцеса[ЗАКІНЧЕНО]

29 глава🖤

-Ти?!
-Рада тебе бачити...
-Не скажу того ж.
-Не запросиш всередину?
Він тяжко вдихнув та вказав рукою на двері. Глуха тиша панувала між ними, мовчки зайшовши вона роззулась та вони пройшли на кухню.
-Сьогодні особливий день давай вип'єм. Я принесла вино.
Він ж лише дістав два стакани та відкоркував пляшку, розливши напій він сів навпроти неї та спрямував свій погляд на рідину в стакані.
-Бачила Ребекку. Така доросла... На неї схожа...
-Навіщо вона тобі?
-Ти що вона мені не потрібна. Бачила її з хлопцем теж такий гарний.
-До чого ти ведеш?
-Знаїш хто він?
-Ні.
-А я знаю! Він Стів Франциско, мій племіник та син Франциска, а ще він той через якого ви залишили Лондон і переїхали в Вашингтон!
-Ні, цього не може бути!
-Він залишив дім і перестав спілкуватися з рідними через неї, через нашу заборону! Я прийшла, щоб ти поговорив з Ребеккою.
-Навіщо?
-Що? навіщо?
-Ти не пам'ятаєш як все закінчилось для вас? І візьми до уваги, що ви були його улюбленцями, тому вам не так перепало. Це все впаде на їхні плечі!
-До чого тут вони? Ми розібрались з усім, навіщо ти їх сюди вплутуєш?
-Ти справді думаєш, що батько просто так тебе відпустить? Нехай для Франка пощастило, ти зараз виплатеш для батька борг, а Стів повинен відпрацювати замість батька. Я бачу в них все серйозно тож подумай логічно кому ще прейдеться бути з Стівом?
-Ні! Це неможливо, Стів ж його внук!
-Пф він мене за останю тварину сприймає, мене свою єдину дочку, як думаєш, як він поставиться до Стіва, сина блудного сина котрий пішов проти сім'ї та ледь не загубив нас всіх? Подумай.
Жінка залпом випила весь вміст стакана та бігом покинула квартиру.
Чоловік сидів, закривши руками обличчя, давні рани починали кровоточити, лише одне різке слово впиналось не в шкіру, а в душу, в душу покриту тисячами шрамів...
Тим часом щаслива пара насолоджувалися один одним.
POV Ребекка
Я ніжно обіймала свого хлопця, а він ніжно поцілувавши мене в лоб взяв моє обличчя в свої лодоні та тихо промовив дивлячись мені в очі
-Вітаю...
А потім дістав невеличку коробочку та поклавши в мої руки відкрив її та дістав невеличку цепочку з моїм ім'ям, така акуратна та ніжно зроблена. Він став заді мене та надів її на мене, ще декілька хвилин після я розглядала її.
-Я знаю, що занадто банально... але вона немов зроблена для тебе... Просто нехай буде з тобою...
-Дякую...
Я тихо обняла його та ми зайшовши всередину взяли пляшку вина та попрямували на третій поверх. Зайшовши в першу кімнату де стояло двохспальне ліжко та ще декілька предметів, які було важко роздивитись ми сіли на ліжко та Стів відкоркував пляшку, я ж наставила два келиха та він розлив нам порівну, потім ми цокнулись та він одразу випив все, а я неспіша намагалась насолодитись смаком. Він дививсь на мене так ніжно з турботою в очах, що я трішки покрилась рум'янцем.
-Ну як?
-Якщо чесно я не розбираюсь в напоях... але це мені справді подобається.
Хм він взяв пляшку в руки та намагався розгледіти назву. А потім наблизився до мого обличчя та ніжно торкнувся, по трішки почав розминати мої губи, за тим я почала йому відповідати, за мить наші язики танцювали та ніжно ласкали один одного. Поцілунок не мав пристрасті, він був насичений ніжності та турботи, відсторонившись я глибоко вдихнула хапаючи повітря, а він подивився в мої очі та тихо прошепотів мені на вухо
-Сьогодні тобі вісімнадцять, це тебе рятує... На майбутнє не одягай такий одяг, я теж не желізний...
Я незрозуміло подивилась на нього, а він опустив погляд до ширінки своїх штанів та легко ухмильнувся
-Боже...
Я вся розчервоніла обернулась, а він лише видав легкий смішок сів біля мене підняв мою голова і доторкнувшись до моїх губ взяв мене за руку повів з кімнати
-Йдем! Сьогодні я планую натанцюватись з своєю дівчиною!
Я усміхнулась та ми вирушили на танцпол.
Десь до чотирььох годин ранку ми покоряли танцпол, коли майже всі розійшлись, ми теж вирушили додоми, як я зрозуміла Джес вирушила з Денісом, тому ми викликавши таксі попрямували додоми. Сонце ледь виглядало з-за обрію і ми тримаючи один одного за руки їхали до мого дому, підїхавши я поцілувала його в щоку та вибігла махаючи на прощання. Піднімаючись на верх я легко посміхалась, мені було ну дуже весело, і я щаслива відчинила двері та скинувши взутя була готова піти у свою кімнату, як помітила тата, який сидів на підлозі дивлячись в пустоту.
Я підійшла та сіла біля нього, поклавши голову йому на плече.
-Ти вже прийшла?
-Да...
-Як погуляла?
-Чудово. Ти як?
-Нормально... Ребекка
-Да тат...
-Твого хлопця часом не Стівен Франциско звати?
-Да тат, а звідки ти знаїш?
-Ребекк...
-Да?
-Нам потрібно серйозно поговорити...
Я незрозуміло подивилась на тата.
-Точніше я повинен тобі розповісти історію можна так сказати мого життя... Я походив із бідної сім'ї яка не могла мені дати потрібної освіти чи так званих зв'язків, у кожній школі є так звана шкільна красуня, і в нас така була її ім'я знав кожен Хелен, сяюча кожний хлопець мріяв про її увагу,та вона звернула її на мене. Спершу я неміг зрозуміти навіщо їй я, за неї бігали десятки хлопців та при зустрічі вона посміхалась лише мені. Завжди в синцях від бійок на вулиці, той який не мав ні долара кишенькових грошей, що вона в мені знайшла, та ми почали все частіше і частіше бачитись, я пішов на підробіток, можна сказати вона стала причиною моїх змін, і десь в старшій школі до нас перевівся хлопчик з Америки,такий крутий на перший погляд він насправді виявився непоганим пацаном. Ми почали дружити, були як нерозлий вода, я познайомив його з твою мамою, і він одразу ж поклав на неї око та це не головне в один момент він запропонував приймати участь в гонках, за які давали шалені купюри спочатку я нехотів в це втягуватись та ми справді були крутими напарниками, вигравали майже на кожному заїзді, стали улюбенцями публіки, з твою мамою ми все также ж чудово спілкувались, в мене з'явились гроші і я почав балувати її подарунками. Та ми з ним почали розслаблятись і раз за разом програвати, влізши в борги ми пропустили одну занадто велику деталь- власник тих гонок був батька мого друга, він був страшною людиною і дізнавшись про це розізлився, я легко звільнився мене лиш крепко відгамселили та назвали суму, а от для його сина перепала, ще й дуже, він не з'являвся в школі десь тиждень, а потім я взнав, що він лежить в реанімації, я був нажаханий, мої батьки й справді немали таких статків та вони завжди були до мене дружелюбні не дивлячись на мої бійки, вони навіть не сварились при мені, хоча я знав, що коли мене нема вони конфліктують. Я почав шукати гроші, про це взнала Хелен, вона справді була промінчиком сонця для мене, ми потрошки почали вирішувати цю проблему, взявши багато кредитів ми по трохи почали виплачувати борг та разом пішли навчатись, я на поліцейського, а вона в медичне. В нас була нереальна любов та весь час я згадую свого друга. Знаїш хто це? Це Франциско, батько Стіва Франциско. Пам'ятаєш коли він вірвався в відділок та розгромив все, це був перший раз коли я його зустрів за такий довгий час, він був з таким болем в очах, я нехотів йому перечити, я його розумів він тримав на мене зло... Та коли я дізнався, що через цей випадок він помер разом із своєю жінкою мало не порвав себе на шматки... Це справді важко...