Бродяга і Принцеса[ЗАКІНЧЕНО]

Нічого так)

–Вибачте, але я просто не можу промовчати. Ви така гарна пара.
–Що? Ми? Ні ні! Ми не...
Я була приголомшенна, але мене перебив Стів, який лише легенько посміхнувся на це.
–Дякую.
–До побачення.
–Що?
Він взяв мене за руку та вивів надвір.
–Що? Що це було?
–Людина зробила нам комплімент.
–Ні чому ти нічого не сказав?
–Навіщо?
–Це ж не так.
–Нічого виправим.
–Що? Ей це не смішно.
–Пішли я проведу тебе додоми.
–Ні мені потрібно до Джес в нас вечірка!
–Ні тобі не можна пити, тим більше там багато поганих типів.
–Але...
–Без але...
Я надула щоки та пішла вперед.
–Ей! Ти образилась?
–Ні...
Він схопив мене на руки від чого мої очі стали схожі на п'ять копійок.
–Відпусти мене!
–Ні!
–Чому це?
–Так я заглажу свою вину.
–Я ж сказала, я не образилась!
–Нічого.
Я почала намагатись вибратись та його руки схопили мене та тримали, що є сил.
Я просто рлзслабилась та ми дійшли до мого доми. Він поставив мене на землю.
–І да більше не ходи в схожі місця там не безпечно.
–Тоді Джесіка в...
–Нехвилюйся я про неї подбаю.
–Ну... Тоді дякую, що доніс. Пака.
–До зустрічі.
Я бігом забігла в під'їзд та викликала ліфт. Моя посмішка до самих вух не сходила з лиця, а саме ж лице, як на мене стало схоже на помідор. Я бігом піднялась на мій поверх та закривши за собою двері присіла, коли до мене підбіг Джин. Я обійняла його, але посмішка досі не сходила з мого лиця. Я підійшла до зеркала та схопила себе за щоки. Що це? Пф просто нагрузка емцій. Вже сходивши в душ я майже була готова до сну, як на мій телефон прийшло повідомлення від незнайомого номера.
—Як дібралась? Все добре?
—Ем... Стів?
—Той самий.
—Все добре. Ти як? Забрав Джесіку?
—Да вона зараз їде зі мною. Првда вона вже не у зовсім хорошому стані.
—Що? Що з нею?
—Вона вже не зовсім твереза.
—Ти зможеш її завести додоми і прослідкувати, що з нею буде все добре.
—Я постараюсь. Але...
—Але?
—Я хочу нагороду за свої старання!
—І що за нагорода?
—Ну можливо хоча б прогулянку.
—Прогулянку?
—Да!
—Мені потрібно подумати...
—Я хочу почути відповідь.
—Добре!
—Ну тоді я заїду завтра о сьомій.
—Добре.
Я вимкнула телефон та впала на ліжко. Знову ця дурнувата посмішка, вона знову появилась на мому обличчі.
Я обняла Джина та ми постарались заснути...
Зранку лише тихий стукіт дощових крапель розбудив мене я неохоче потягнулась та стала щойно теплими ступнями на холодну підлогу. Невеличке стадо мурашок побігло по тілу залишаючи неприємні почуття. Зайшовши в ванну я ступила на не те що холодний, а на льодяний кахель. Та м'ягкий коврик врятував мене від цих відчуттів. Я гляну в дзеркало де на мене дивилася дівчина яка немов не спала три дні через наздачу екзаменів. Я пробудила своє тіло прохолодним душом, запах ніжної полунички поширився по моєму тіло даючи просту, але таку бажану насалоду від дрібничок. Відтягнувши занавіску я ступила залишаючи після себе лише мокрі сліди. З облегченням я одягла мішковаті спортивні штани та велику, навіть більшу за мене в декілька розмірів толстовку. Поки я це все робила чайник вже закипів та навіть зачекався на мене. Вже запаренна кава розносила свій такий спокусливий запах. Ковтнувши перший ковток я трішки примружилась напій повільно обпік мій язик та навіть це мене не зупинило. Вже за хвилин десять я діставала закинуті диски та вибирала який ж сьогодні згадає про своє призначення. Та перш за все я набрала номер вже майже вивчений напам'ять. На тому кінці почувся соний голос подруги.
–Джесіка слухає
–Тоді Ребекка чекає з нетерпінням на свою подругу.
–Бекс вибач я просто вчора... так Бекс ти куди вчора ділась не взнавши, що зі мною сталось.
–Я чекаю тебе в себе.
–Тоді я вже виїджаю...
Сьогодні в мене на диво просто прекрасний настрій незнаю чи надовго, але я на даний момент я повнісю задоволенна. Джес довго чекати не довелось. Поодинокий дзвінок, який ну дуже рідко звучав. Ні не то, щоб він не справний, просто до нас майже ніколи ніхто не заходить ні в гості, ні просто наші знайомі чи друзі. Я відчинила двері де на мене вже зачекалася подруга з пакетом чогось смачненького.
–Так заходь бо в мене для тебе теж новин ну дуже багато.
–Уууу мені вже цікаво. Але просто ти зараз з ніг впадеш слухай, що вчора сталось. Ти ж мене покинула на тій вечірці, а я тебе ще шукала потім заявився мій женішок і почав наїждати, що мені потрібно додоми, але знаїш це ще не все він мене забрав, значить їдем ми в машині, а він мені ні з того ні з сього каже, що хоче порвати заручини.
–Що?!
–Да так і каже я така боже нарешті йому дойшло такшо нам потрібно ще тільки поговорити з батьками. А це не так просто. Так тепер ти.
–Я? А? Я... я навіть незнаю як почати.
–Та кажи як є
–Я... Стів зааросив мене на прогулянку...
Мені здалось, що я проговорила це за одну мілісекунду. Джес перш тупо дивилась на мене потім ж вона подавилась і відкашлювалась.
–Огого, а я то думаю, що тут не так?
Вона улибалась на всі 32.
–Та при чому тут я.
–Я ж казала, що ви чудова пара.
–Це я сказала йому тебе забрати, а він сказав, що йому потребував так звану "нагороду"! Ну і що мені робити?!
Я сховала лице за подушкою. На що Джес лише тихо сміялась.
–Боже моя девочка росте... Капец тепер в неї буде хлопець. Уууу боже як це мило.
–Що?!
–То блін ти просто подивись на нього. Перше він капец який красівий, в формі навіть в дуже хорошій, друге за ним бігають майже всі дівчата і останє саме головне він вибрав тебе. Боже та ти щаслива!
–Чого ж ти не була така щаслива коли взнала про ваші заручини.
–Бо він мені не подобався. Ну не мій це смак і всьо.
–Нє ну от чого я?
–Бо ти особлива. Такс і коли ви ідети так скажем "гуляти"
–Сьогодні в 8 він заїде.
–Мммм заїде?
–Ей що знову не так?
–Та ні ні все так.
Ну да вона сиділи і тільки либилась.
–Ладно я тобі ще одну новость не росказала.