Бродяга і Принцеса[ЗАКІНЧЕНО]

Просто напросто

Я встала від протівного звуку будильника. Сьогодні я не мала ні найменшого бажання іти в школу. Звичайно п'ятниця, останій день, але ми вчора пізно лягли і в мене немає ні найменшого бажання іти кудись, тим більше в школу. Я прийшла на кухню де тато вже пив чай. Хм я знала, що він на нього підсяде, у всякому разі це краще ніж кава.
-Тааат...-подивилась я на нього щенячими очима.
-Я знаю цей погляд
-Я так не хочу йти в школу
-Ребек ну ще один день
-Я дуже стомилась після вчорашнього
-Це останій раз
-І я тебе люблю
Я бігом побігла у своє ліжечко.
-Я іду-сказав тато, відкриваючи вхідні двері.
-Пака
Так сьогодпі я помністю вільна.
Я встала одярла лосіни та толстовку оверсайз, взявши Джина ми попрямували до парку. Сьогодні просто чарівно сонце світить, нагадуючи ранє літо, а небо вирішило, що для хмарок сьогодні невдалий день.
Джин бігав, а я спостерігала за дітками, які грались не далеко від мене. Недалеко було кафе я зайшло та взяла кави на винос. По дорозі додоми я думала, що мені робити весь останій час, з вчорашнього вечора в нас ще залишилось досить багато солодощів і інших дрібничок тому серіальчик який я почала декілька днів назад чекай на мене. Через декілька годин мої плани майже закінчилися, точніше солодкого вже не залишилося, а до кінця мого серіалу залишилось тільки три серії. І тут звук дзвінка на телефоні. Я вже навіть знала хто це)
-Я слухай-я неохоче відповіла
-Ні це я тебе слухай-грозно сказала Крістіна.
-І що ти хочеш почути?
-Ну найперше де ти мать твою ділась і я жду від тебе досить вагомої причини того, що я сьогодні як дурепа сиділа і ходила цілий день сама.
-Нуууу в мене дуже хороший тато.
-Я зрозуміла ти мені задолгала тому пожалуста будь готова до 20:00
-Всмислі куда ти мене знов випровожаєш.
-Ну просто в одного Ерікового друга вечірка і він запросив мене, а я сама не піду.
-Кріс чесно в мене нема ніякого бажаня туди йти.
-Ну Бекс будь ласочка я тебе дуууже люблю.
-Нє ну скажи за що я тебе терплю
-За мою любов до тебе. Всьо пакусі якшо шо дзвони, пиши мож навіть приїхати
-Давай.
Я подивилась на часи де показувало 18:45 такс я пішла в душ та почала помаленько збиратись. Я одягнула комбінзон з блискучим верхом та чорним низом в виді шортів які ідеально лягли на мої стегна, на верх я одягла кожанку, нанесши легенький макіяж я заплела кінський хвіст, взула чорні кросівки з блискучим ободком. На годинику було 19:53 я взяла телефон сказати татові, що я піду прогуляюсь з Крістіною на що він звичайно возмутився, але все ж відпустив. Я вийшла на вулицю де на мене вже чекала моя подруга. Вона вийшла з машини таксі та покрутилась декілька разів, щоб я її краще роздивилась на ній була сукня з глибоким вирізом на спині та спереду, звичайно ж на ногах були шпильки, іноді я не розумію як вона на них ходить, коси ж вона розпустила і випрямила.
-Нє ну от скажи як ти в ньому маєш ходити-я грозно на неї подивилась.
-Ей це мій стиль тим більше чому б ні. А ти знову в своїх красовках. Пф
-Чому б і ні
-Ладно їдем.
Ми сіли і вже за хвилин 10 були на місці. На дворі зовсім стемніло трьохповерховий будинок ніби от от рухне від шуму всеребині.
Ми ввійшли в середину де тільки починалася вся вечірка. Крістіна зразуж побігла до Еріка, а я підійшла до бару та взяла собі соку. Ну десь пів годинки я просиділа, іти танцювати зовсім не хотілось і тут я вирішила піднятись на верх там я надіюсь спокійніше. На другому поверсі стояв звук стонів і тому подобного, я попрямувала на третій поверх де вже було спокійніше, зайшовши в першу ліпшу кімнату я не вмикаючи світло тому, що фіг його зна де той вмикач попрямувала до балкону відкривши двері я вдихнула свіжого повітря, адже в кімнаті стояв запах сигарет.
-Тебе нічого не смущає?-почула я чоловічий голос з середини кімрати.
-Ем я можу вийти.-незнайомець ну це я так думала підійшов до балкону докурюючи сигарку.
-Та нє ти не заважаєш.
-Я...я тебе вже десь бачила.-він вийшов на поверхність поряд зі мною так, що місячне сяйво світило йому прямо в обличя тому з легкісю можна розгледіти всі його вирази. Потріпані коси падали на блакитні очі, а гострі скули вдихали дим сигарки, на ньому були чорні джинси, біла облягаюча футболка, яка виділяла кожен накачаний сантиметр його тіла, чорна кожанка хоч трішки прикривала його прєлєсті.
-Боже таке відчутя ніби я на подіумі.-я справді декілька хвилин стояла і тупо розглядала його.
-Кхм ти... ти... ні я піду
-Та ладно. Хоч випити
-Ні.-твердо сказала я.
-Жаль-я бачила на його лиці розчарування, вихопивши в нього з рук пляшку вина я зайшла в кімнату сіла на велике, м'ягке двохспальне ліжко та почала відкривати пляшку з рідиною яку ще ніколи не пробувала. Незнаю чому сьогодні я хочу відпочити знаю, знаю, що завтра я про це пошкодую не лише про цю рідину, але й про напарника, якого я собі обрала... Все, що я побачила це його ухмилку. Він сів поряд і дивився на мене.
-Що?!- недовольно я запитала.
-Ти колись відкривала я не кажу що саме таке, але ну хоть щось на подобі цього.
-Яка різниця?
-Велика...-він взяв пляшку з моїх рук і тепер я за ним наблюдала. Він зняв свою кожанку і я нєрвно ковтнула.
Він подивився на мене і знов ця ухмилка.
-Ем тут правда нема бакалів та...- я взяла бутилку та зробила ковток алкоголю. Терпка рідина обпалила все моє горло та проникла всередину. Закашляючись я відала йому бутилку. Він ж легко зробив декілька глотків навіть не скривившись. Я дивилась на нього не знаю сама чому він, він ж такий самий плєйбой як і всі остальні, він так само грає з серцями дівчат як і всі остальні і я це знаю як ніхто інший, але, але він такий милий і в той ж момент мужній. Я повернулась від нього і почала наблюдати за місячним сяйвом. Він ж обійшов і сів біля мене тепер ми двоє спостерігали за видом з балкона... Я не наважувалась щось сказати в нас просто напросто немає спільних тем для розмов тому ми просто мовчали, доки звук вхідного дзвінка на мій телефон розбив тишину і я вийшла відповісти.
POV Стів
Це... це були найкращі декілька хвилин за все моє життя, тупий телефон ми б могли іще хоч трішки побути наодинці. Мда сьогодні я забагато випив, я ліг на ліжко та вже навіть не чекав на її повернення тому що цього просто напросто не станеться...