Бродяга і Принцеса[ЗАКІНЧЕНО]

Все по особливому♡

Я спустилась на низ та вся стривожена вийшла. Він побачивши мене вискочив з машини та підбіг з букетом червоних троянд. Гарний строгий костюм для нього дуже йшов, а біла рубашка облягала по його накачоному тілу та виділяла кожний м'яз, декілька гудзиків були розстібнуті вони прям зводили з розуму. Я подивилась йому в очі, а він простягнув мені квіти.
–Це тобі. Ти сьогодні по особливому прекрасна.
–Дякую.
Я посміхнулась, а щоки трішки почервоніли. Ми сіли в машину та він тепло подививсь на мене.
–Їдем?
–Їдем!
Він завів двигун та ми рушили я положила квіти на заднє сидіня та спостерігала за дорогою. Було якось ніяково. Ми під'їхали до тринадцятиетажного дому я здивовано подивилась на нього та він лише посміхнувся, вийшов з машини та відчинив мені двері, подавши руку. Ми вийшли та зімкнули крепко руки. Зайшовши в будівлю ми викликали ліфт, коли ми зайшли він нажав на останій поверх та ми рушили. Ліфт відчинився та ми вийшли, невеликі сходи вели на кришу він лише відкрив двері та прохолодний вітер вдарився в обличчя, звідти віяло якоюсь особливою прохолодою. Переступивши поріг ми опинились на криші де стояв невеликий накритий столик з свічками, а по решті площі стояли невеличкі ліхтарики знаєте які були завжди в казках. Я дивилась на це все та була здивованна, в мене був дуже приємний шок. Я посміхнулась та взявшись за руки ми підійшли до столика, він допоміг мені зняти пальто та ми сіли за стіл. Споглядаючи за цим всім появились чудесні відчуття ціле місто немов в тебе на долоні. Він відкрив шампанське та налив мені і собі.
–Як тобі? Подобається?
–Звичайно! Я ніколи не забумувалась, що з висоти Вашингтон виглядає настільки гарно...
Останнє проміння прощалося з нами вид був просто безподобним. Ми поїли і продовжували говорити та грати в нашу гру.
–Ребекка!
–Що?
–Ти довіряєш мені?
–А що не повина?
–Незнаю це ти вирішуєш. То як?
–Довіряю.
Він увімкнув музику на магнітофоні та простягнув мені руку. Я легенько положила свою лодонь в його, а іншу руку положила йому на плече, а він своєю обхопив мою талію, так ніжно... Я дивилась в його очі справді я раптово взнала які в щастя прекрасні очі. Ми просто посміхались... Він приблизився до мого обличчя і з неба почало помалу капати вода, правда? Прям зараз? Я почала сміятись та забравши пальто ми спустились на низ. Якось дібравшись до машини ми спостерігали за дощем, який ляв немов з відра.
–Мда погодка прям вдалась!
–Нічого куди їдем?
–Незнаю.
–Тоді йдем десь прогуляїмся. Я випив тому не поведу.
–В тебе є парасолька?
Він лише посміхнувся та дістав парасольку. Ми вийшли та попрямували в сторону парку.
–Як думаєш довго він ще буде йти?
–Незнаю.
–Не змокла?
–Є трішки
Він присів, а я легенько посміхнулась та сіла йому на спину так місця під парасолькою було набагато більше. Він зняв мої туфлі та дав мені в руки, так в одній руці була пара туфель а іншої тримала парасольку. Ми прийшли до парку де під деревами майже не було дощу, він пасадив мене на лавку та сів біля мене.
–А я думав що все пройде просто ідеально...
–Незнаю як тобі, а мені дуже подобається!
Потім я поставила туфлі та залишивши зонтік я пробіглась босоніж по мокрому асфальті, він роззувся та підійшов до мене, легенько обхопивши мене за талію одною рукою іншою схопив мою руку, я зробила теж тільки руку поклала йому на плече. Ми повільно почали рухатись утворюючи певний такт. Дощ почав сильнішати, з мої зачіски залишились лише дві косічки і то вже без об'єму, але в нього не краще. Пустий парк лише хитався коли подує вітер і тихо стукали каплі дощу об листя дерев. Ми помалу перебирали ногами. Тіла немов злились в єдини та кружляли в танці, прокрутивши мене ми опинились в міліметрі один від одного, і тут я відчула тепло його губ на собі... Він відсторонився легко посміхнувся та підійшов до лавки де лежали всі наші речі.
–Надінь.
Він простягнув моє пальто.
–Мені не холодно.
Потім він підійшов та надів на мене пальто.
–Одягни, а то платя просвічується...
–Що? Чому раніше не сказав?!
Я почала прикриватись та застюбнула пальто на всі гудзики
–Я вже все бачив, але не хочу щоб інші бачили.
Я залилась рум'янцем та взяла свої туфлі, він ніс своє взяття та парасольку одною рукою, а іншою тримав мене за руку я все йшла та немогла відійти від здійсненого от Джесіка я її приб'ю.
–Ей ти чого?
Він посміхнувсь та подививсь на мене.
–Ні нічого...
–Ей ти мене соромишся?
Він став переді мною, я проковтнула ком та переляканими очима дивилась на нього. Він приблизився та легко доторкнувся до моїх губ легенько розминаючи та відтягуючи нижню губу,  проникнувши всередину своїм язиком він почав там хазайнювати поцілунок набирав обороти і до ніжності добавилась пристрасть, через нехватку повітря ми відсторонились та важко ковтали повітря. Поодинокі ліхтарі світили та ми стряли під сильною зливою все так же ж важко дихаючи та посміхаючись один одному, він взяв мене на руки та сильно сильно прижав до себе
–Я люблю тебе! А ти?
Я пильно подивилась на нього і гордо промовила
–Ні.
Він засміявся та тихо шепнув мені на вухо
–А прийдеться...
Я посміхалась своєю дурнуватою посмішкою та постаралась звільнитися, але він мене сильніше обійняв та так же ж тихо промовив
–Не рипайся. Ми всеодно будем разом. Від долі не втечеш, а від мене тим паче.
Легенько ухмильнувшись він заставив моє серце колотитись бистріше вдвічі. Продовжуючи мене нести на руках він ще й крутив мене.
–Тебе вдома взагалі не годують?
–Хм ще й як годують...
–Тоді чого така легенька як пушинка.
–Що взагалі не тяжка?
–Нічуточки.
–Хм...
Ми підійшли до машини та всілись.
–Ти поведеш?
–Да.
–А чому тоді не вів?
–Ну тоді я хотів побути з тобою на одинці.
Я легенько посміхнулась та ми рушили.
Вже біля мого будинку я бігом вийшла та помахала йому на прощання, а за тим побігла, щоб менше змокнути, хоча куди вже менше...
Тихо зайшовши в кімнату я пересувалась навшпиньках в кімнату та постаралась не розбудити Джес, яка лежала на другій половині мого ліжка. Вирішивши сходити в ванну я постаралась тихо відчинити двері.
–Ну і куди ти зібралась?
Соний голос подруги донісся з темряви очі в неї були закриті та коли я зупинилась вона їх відкрила та ввімкнула настільну лампу.
–Боже що з тобою сталось?
Я її розумію, хоча я ще не бачила себе в дзеркалі та вже догадуюсь.
–Давай я перш в ванну, а потім вже поговоримо?
–Давай бистріш!