Мої вірші

Хто ми?

Ми всі тепер в полоні горя,
В полоні сліз в наших очах.
Застиг весь світ, застигли люди
І почуття, застиг і час.

Ми намагаємось сміятись
І жити далі як завжди...
Та страшно нам самим лишатись
Із відчуттям туги й біди.

Дзвінки щодня, щодня тривога,
"Ти як?", "Все добре, лиш держись!"
Життя щасливе наче спогад:
Було воно давно, колись.

У нас лишилась лиш надія,
Надія, віра і любов.
У серці тліє сила й мрія,
Горить в судинах княжа кров.

Ми не здамося, кляті біси,
Ми вас усіх проклянемо,
Тікайте краще лиш бо звідси
Допоки ми ще терпимо!

Бо нас не треба рятувати,
Ми вільні люди, козаки!
І краще було би вам знати,
На кого йдете, чужаки.

За нашу землю воювали
Віками тисячі людей.
На смерть усі вони стояли
І рвали серце із грудей.

За їх дітей, жінок і рідних,
І щоб нащадків вберегти.
Рубали ворогів негідних!
Ну а за що воюєш ти?

Загинеш не у ріднім краю,
Зганьбиш ти честь своїх людей.
Хоча, дай бо я нагадаю,
Що твій народ - народ Юдей.

І це клеймо уже навіки,
І ця ганьба на все життя!
Ви вже моральнії каліки
Без крихти сліз і співчуття.

А ви дивуєтесь, чого то
Вас всі ненавидять кругом?
Бо не людина ти, істота,
Яку всі гонять батогом.

А ти ідеш, куди покажуть,
І кажеш, що тобі велять.
І від чужого горя радість,
І смерті тебе веселять!

"А як це так? Мені сказали,
Що ви нацисти і хохли!
Та й щоб вас всіх перестріляли
І добре люди жить могли!"

Та краще вже, як ви сказали,
Ми будемо собі хохли...
Ми, слава Богу, не кацапи,
Ми, люде, не такі, як ви!

А знаєте, що значить, любі,
Це слово? Ні? То розкажу!
Бо ви погрязли в своїй злобі,
Тож треба підвести межу.

Народ назвали так монголи,
За наші рідні прапори,
То "хох" - блакитний, "улу" - жовтий,
Ми - діти неба і землі.

А ви "кацапи" - живодери,
Ви люті люди й м'ясники,
Ви жалюгідні мародери
І вісники жалю й біди.

Ви кажете: "А мне не стыдно!",
Та є лише одне "АЛЕ":
Якби у вас все було добре -
Ви б не казали це дурне.

Тож, українці, люди добрі,
Ми зможемо перемогти,
Бо б'ються в нас серця хоробрі
І згинуть наші вороги.

У нас в душі є мрія й віра,
Надія й неземна любов,
Від нас ніхто їх не відірве,
Ніхто, хто би до нас прийшов.

Ми -вільні люди, ми - вкраїнці,
І вільні будемо завжди.
Напишемо й на цій сторінці -
"Ми знову їх перемогли!"