Мої вірші

Любові...

Написати слова на папері,
Не сказати їх в голос тобі,
Не ламати зачинені двері,
Не тонути в безжальній журбі.

І не лити тих сліз непрозорих,
Не ганьбити свої почуття,
Не ховати очей, наче хворих
Від емоцій, чим повне життя.

Не горіти з середини дарма,
Не дивитися тобі у слід,
Що ж робити, як ця мелодрама
Крошить в іскри душевний мій лід?

Під замок брати серце не хочу,
Закувати в кайдани себе?
В голові, ніби громом гуркоче:
"Це не достойно тебе!"

Я одна, як піщинка у пустці,
Серед сотень і тисяч людей,
Наче крапля роси на пелюстці
Сніжно-білих терпких орхідей.

Досягла я усіх апогеїв,
Бо всередині сильно болить,
Наче зараз загинуть Помпеї
І то лава уже струменить.

Адже так відчайдушно любити
Можна лиш раз у житті,
Бо любов здатна так осліпити,
Що загубишся у самоті.

Серед тисячі слів про кохання
Потрібно свої віднайти,
Через сумніви, через вагання,
Щоб кути гострі всі обійти.

В кого посмішки, в когось дарунки,
Може, кава, а, може, вино,
То обійми й жаркі поцілунки,
Або вірші, чи навіть кіно.

І для кожного вся вона різна:
Є така, що бурлить твоя кров,
Тепла, мила, холодна чи ніжна,
Але все з цього - тільки любов.