Мої вірші

Скажіть, як часто ви були одні?

Скажіть, як часто Ви були одні?
Самотні, тихі, без одного слова?
Спокійні, скорені, безмовно-мовчазні?
Коли не рушить Вас ніяка там розмова?

Коли вдихали холод через ніс
І видихали клуби пари в порожнечу?
Коли Ваш сон буран на собі ніс,
Кидаючи дощі собі за плечі?

Коли шум крові в голові ставав гучним
Настільки, що з'їжджали Ви із глузду?
Чи було у думках усе пустим
І неважливим, і глибинно мудрим?

Чи чули ви своє серцебиття,
Коли воно заходилось у грудях?
Коли пекло, горіло до ниття
Від яду почуттів забутих!

Невже так важко відпустити їх?
Ти просто вирвеш все це з себе із корінням!
Ти охолонеш до чужих і до своїх,
У голові усі думки стануть зотлінням.

Тобі не буде боляче, повір!
Це лиш етап життя, такий же як кохання.
Ти сам собі життя своє ж довір
Через страхи і через всі вагання.