Мої вірші

Ми пам'ятаємо

Коли дивишся в небо блакитне,
Бачиш сонце і хмари вгорі,
І ти бачиш Атлантів несхитних,
Вже, мов Всесвіт безкраїй, старих.

Що тримають це небо на плечах,
Захищають всіх нас від невзгод,
Що змальовані в древніїх притчах,
Які знає ж бо кожний народ.

Але зараз це все не важливо,
Бо героїв старих не вернеш,
Але знаєте, в цей час сміливо
Ти нових відчайдушних знайдеш.

Так, це буде криваво і важко,
Через сльози, і горе, і страх,
Через голос відважної "Пташки",
Через пам'ять в вітрах і зірках.

Про "Ореста" згадають, й "Волину",
Про "Редіса" напишуть вірші,
Про "Процеса" і про "Калину",
Збережемо пам'ять в душі.

Не забудемо сльози ті "Нави",
Не простимо їм смерть "Бороди",
Всі ті обстріли, всі ті облави,
Гірке горе й безликі гроби.

Не забудемо "Тавра" й "Хасана",
Не простимо кривавих річок,
І кожне життя те забране,
І сотні церковних свічок.

Ви пізнаєте лють українців
За скалічені мирні життя,
І пізнаєте долю чужинців
До останнього серцебиття.