Мої вірші

Шляхи душі моєї (3)

Не зможу я сказати це так просто,
Та я люблю, люблю тебе до сліз.
І навіть якщо так, занадто гостро
Ти скажеш, що життя летить униз.

І буде боляче мені і гірко дуже,
Та я забуду ці різкі слова.
І знову, наче справді не байдуже,
Доводити я буду, що права.

Тобі же все одно, я просто знаю,
Але забути очі не змогла,
Зсередини горю, і я на краю,
І за сльозою котиться сльоза.

Ти вибач мене, плачу за тобою,
Ти роздратований, напевно, через це.
Поставиш стіну і розгорнеш зброю,
Вдивляючись в мене, в моє лице.

Правий ти, я слабка й нікчемна,
Та ти ж хотів собі саме таку?
Неначе кізочка, була я під'яремна,
Щоб прив'язати до кілочка у садку.

Пробач мене, страждала дуже довго,
Вже час іти вперед, позаду залишу
Того, хто, в сутності, не дав мені нічого,
І скину з серця, тяжкість, що несу.

Тож прощавай, мій друже, ти тепер лиш спогад,
Лишаю все, була надто м'яка.
Ти - помилка, і це уже не здогад,
Та й я уже ну зовсім не така.