Фенікс на дев'яти небесах

том 1 глава 12 (18+)

У великій залі палацу Його Величності повисла гробова тиша. Фен Мін все ще перебував в обіймах регента, проте його слова так і залишилися висіти без відповіді.
Атмосфера згустилася. Мовчання, що запанувало, давило на юнака, і він навіть не насмілювався глянути пану Жуну в очі. Фен Мін злегка відсторонився і спрямував свій погляд у підлогу, боязко опустивши голову.
Який сором! Він лиш хотів застати регента зненацька і, нарешті, втерти йому ніс, щоб пан Жун точно не наважився відмовити своєму принцу. А замість того, щоб вичікувати відповідь, як годиться, - розправивши плечі і задерши ніс, заодно зміряючи Цао Цао гордовитим поглядом і переможною усмішкою, - він мовчки стояв підібгавши хвіст. Якби тільки Фен Міну вистачило мужності, він би подивився пану Жуну прямо в очі, хтиво і легковажно, спеціально, щоб його подразнити. Юнак насолоджувався б його збентеженням і таким бажаним почуттям відплати. Але, на жаль, коли справа стосувалася таких тонких матерій, сміливість наслідного принца випаровувалась за лічені секунди.
- Ти хочеш побути зверху? - спитав пан Жун, і його голос звучав більш, ніж звичайно.
- Угу, - ледь чутно видавив із себе Фен Мін, коротко кивнувши, але так і не підводячи голови.
І тут принц відчув, як руки регента, що все ще лежали на його талії, ніжно ковзнули по спині. Пан Жун ніжно притиснув до себе Фен Міна, скорочуючи відстань між ними. Гаряче дихання лоскотнуло вушко наслідного принца, викликавши легке тремтіння.
- А чому тільки разочок? - солодко прошепотів чоловік. - Якби то був я, я сказав би «все життя».
- А ти згоден на все життя? - Фен Мін кинув на регента недовірливий погляд.
- А ти гадаєш, я посмію тобі відмовити? - посміхаючись, спитав пан Жун, ніби натякаючи. Він спрямував на Фен Міна хижий погляд, змусивши юнака нервово заціпеніти і вкритися мурашками. До хижого погляду додалася й хитра посмішка. Нарочито розігруючи невинність, пан Жун солодким, наче медовим, голосом спитав: - Розуму не докладу, чому в тебе раптом з'явилися такі абсурдні думки?
Фен Мін відчув себе, ніби нашкодивший хлопчисько, який не бажає визнаватись у вчинених ним гидоти. Він зовсім загубився у своїх відчуттях і почував себе досить шкода, не знаходячи сил витримувати глузливі погляди регента.
- Я думав про те, як отримати перевагу, - ледь чутно озвався юнак. Він знову коротко глянув на регента. У його погляді читався сум. - Не думай, що я такий сліпий і не бачу, з яким бажанням ти дивишся на мене!
- Е? З бажанням? - Пан Жун продовжував уперто вдавати, що не розуміє, про що говорить юнак, і посмішка не сходила з його обличчя. Терпіння наслідного принца було закінчено.
Атмосфера продовжувала згущуватися, і в результаті, не витримавши, Фен Мін різко підняв голову. Принц вп'явся поглядом у пана Жуна, метаючи блискавки. Його голос був сповнений обурення, коли він заговорив:
- Досить ламати кумедію, не смій цього заперечувати! Ти перший почав розпускати свої хтиві лапи, гадаєш, я нічого не зрозумів?! Я не готовий ось так одразу лягати під тебе, тож хотів спочатку побути зверху. До того ж, приймати чоловіка дуже болісно.
Закінчити фразу юнакові так і не вдалося, тому що його різко перервали наполегливим поцілунком. Гарячі губи Жуна владно накрили ніжні губи Фен Міна, поглиблюючи поцілунок. Те, що регент робив тепер, використовуючи всі свої вміння, змусило того вмить забути, що він збирався сказати.
Думки збилися в купу, подих почастішало, серце солодко тріпотіло в грудях. Піддавшись хвилі пристрасті, юнак перестав розуміти, що відбувається. Дихання ставало все важчим, а ноги Фен Міна вже підкошувалися від одурманеної знемоги. Це не залишилося поза увагою регента, і тому, скориставшись ситуацією, він легко підхопив ослаблого принца, який навіть і не намагався вириватися.
- Гей! Куди це ти мене несеш?
Нерозумно було питати, адже очевидно, що несуть його у власну спальню. Спальню Його Величності.
Осмисливши суть того, що відбувається, Фен Мін одразу завмер.
Відчувши, як тіло на руках напружилося, пан Жун лише м'яко посміхнувся і тихо спитав, зазирнувши в очі принцові:
- Хіба спадкоємець не висунув свої умови? Хто в здоровому глузді зможе встояти від такої привабливої ​​пропозиції?
Хлопець не очікував, що все пройде так чітко. Зернятко сумніву все ще ховалося десь глибоко в його думках.
- Тобто ти згоден? - Принц мало не проковтнув язика, все ще з підозрою поглядаючи на царя-регента. Йому хотілося вірити, що це не черговий прийом пана Жуна.
- Так, згоден. - Зробивши ще крок, чоловік дбайливо поклав наслідного принца на найніжніші шовкові простирадла. - І не лише одного разу. Фактично, якщо ми обидва цього хочемо, то ти можеш бути зверху стільки разів, скільки захочеш.
У Фен Міна ледь щелепа не відвисла. Юнак підбадьорився, очі його заблищали.
- Добре, тоді почнемо.
Гарне обличчя Жуна поступово наближалося, аромат бажання заповнив кімнату, піднімаючи хвилю збудження в обох розпалених тілах.
Фен Мін майже дозволив цій хвилі забрати себе, але раптом несподівано забарився.
- Я... - залившись фарбою сорому, пробелькотів юнак. Його вилиці почервоніли, і він несміливо відвів погляд, намагаючись виловити з помутненого розуму потрібні слова: - У мене ще ніколи не було...
- Ось воно що, - дбайливо посміхнувся пан Жун, увійшовши до становища юнака, і, втішно погладжуючи того до плеча, продовжив: - У такому разі, дозвольте Вашому покірному слузі спрямовувати Вас, Вашу Величність.
«Ваша Величність» - лише титул, але зараз він і ця нарочита церемонність звучали несподівано збудливо.
І справді, пан Жун почав дуже чемно спрямовувати юного коханця, а той навіть почав потроху розслаблятися.
- Кохання між чоловіками - це те саме, що й любов між чоловіком та жінкою. За традиціями Силей, щоб юнаки стали хоробрими і сильними, вони повинні навчатися у дорослих чоловіків, і вони часто сплять один з одним. Тому більшість красивих чоловіків мають досвід. Тільки...
Все це пан Жун вимовляв тихим, низьким голосом, пестивши тіло юного принца сильними руками. Кожен дотик викликав відгук у серці Фен Міна, а їхній жар змушував його божеволіти від хтивого бажання. Почувши слова регента, Фен Міна знову залився фарбою, розуміючи, чого хилить молодий регент. Шумно дихаючи, він все ж таки постарався виправдатися, плутано видавлюючи з себе слова:
- Я не недосвідчений... Просто я забув, ось і все.
Така жалюгідна спроба захистити свою гордість зворушила регента, проте, дивлячись на таке спокусливе тіло перед ним, він не міг чинити опір нестерпному бажанню соромитися. Обдаровуючи юного принца черговою порцією ласки, його рука легенько ковзнула його затверділими сосками, безжально стиснувши їх. Від несподіванки Фен Мін схлипнув, а його ніжне тіло здригнулося, намагаючись знову стиснутись.
- Дивлячись на таке спокусливе обличчя Вашої Величності, важко повірити, що у Вас немає досвіду, - жартівливо промовив пан Жун і додав: - Який жаль, що він його... забув.
Регент продовжував свої неквапливі чарівні ласки, які незабаром розпалили у Фен Міне невгасимий вогонь, змусивши його тіло знемагати від бажання. Піднявшись із ліжка, пан Жун дістав із шафки флакон і вилив весь вміст собі в долоню, розподілив частину по своєму члену, а решту наніс Фен Міну.
Відчувши на собі олію, Фен Мін ледве стримувався, повністю віддаючись впевненим ласками чоловіка. Юний принц танув у цих гарячих руках, а тіло чуттєво звивалося у відповідь на кожен дотик регента.
- Ніколи не подумав би, що ти зможеш виявити таку пристрасть.
- Що за нісенітниця! Це природно, адже я буду зверху.
- Добре, я дозволю тобі побути зверху, - лагідно посміхнувся чоловік і, дбайливо притримуючи тендітне тіло, допоміг Фен Міну сісти на нього верхи.
Від такої різкої зміни становища в юнака запаморочилося в голові. Повільно приходячи до тями, Фен Мін почав сумніватися в правильності того, що відбувається.
- Здається щось не так.
- А що не так? - досить посміхаючись, спитав пан Жун.
- Сидіти, розсунувши ноги, мусиш ти, а не я.
- Ось як? - І знову ця інтонація, ніби він гадки не має, що має на увазі принц. Але регент і не думав зупинятися. Обвив руками юнака, чоловік повільно притягнув його до себе, дозволяючи твердому члену м'яко торкнутися щільно стисненого кільця м'язів, але далі діяти не наважувався. Пан Жун рухався м'яко і акуратно, з часткою певної пустощі, щоб ще більше розпалити і без того збудженого юнака.
- М-м... - Дивний сверблячка змусив Фен Міна зігнутися від задоволення, коли легкий стогін злетів з його губ.
- Фен Мін... - Голос пана Жуна звучав хрипко, викликаючи у принца дивне гаряче почуття глибоко всередині. Рука чоловіка лягла на член юнака і почала пестити його, наближаючи Фен Міна до піку задоволення. Але в момент, коли він був за півкроку від того, щоб вилитись на білі простирадла, регент без зайвої сили затиснув голівку, не даючи юнакові нарешті закінчити. Від цієї витівки Фен Мін, який щойно потопав у ласках чоловіка, відразу ж застогнав від болю і мало не заплакав від обурення, що виникло.
- Помилуй, Жун Тянь...
- Непогано. Ти все ж таки запам'ятав моє ім'я. - Притримуючи за талію Фен Міна, що сидить на ньому, чоловік притягнув його ближче до себе і, з великою майстерністю продовживши ковзати рукою по члену юнака, сміючись сказав: - Фен Мін, я дозволю тобі кінчити, добре?
"Мати Василева! Що за питання? Де тут може бути погано! Стріла вже на тятиві, і не вистрілити неможливо!».
Але зараз був не час для викладання «сучасних» слів пану Жуну. Єдине, що міг зробити Фен Мін - закивати головою і подивитися на чоловіка очима, повними непідробного благання.
Усміхнувшись, пан Жун злегка розтиснув пальці, послабивши хватку, але потім знову стиснув його.
- А-ах! - З дзвінким вигуком Фен Мін знесилено впав в обійми регента. Одночасно з криком біляста рідина вивернулася в долоню чоловіка.
Заплющивши очі і забувшись у післясмаку оргазму, юнак відчув, як його вухо обдало гарячим диханням, і в тиші, що зависла, пролунав голос пана Жуна:
- Фен Мін, угоду укладено.
- Що? - Все ще важко дихаючи, юнак ледве розплющив очі.
Його затуманений погляд був звабливий, подібно до шовку.
- Ти вилився на мене, і угода ще не укладена?
Нарешті прийшовши до тями, Фен Мін відразу ж закрутив головою:
- Ні це не рахується! Це не то, чого я хотів!
- Як це не рахується? - Тримаючи в руках Фен Міна, який почав вириватися з його обіймів, пан Жун лукаво промовив: - У мене є незаперечні докази. Ми можемо покликати охоронців сюди, щоб вони засвідчили і, у разі чого, підтвердили укладення цієї угоди.
- Та хіба можна кликати сюди охоронців і показувати їм такі речі? Все одно це не рахується! - заїкаючись від гніву, заволав Фен Мін.
Пан Жун погрозливо вигнув брову:
- Я зараз дуже хочу зробити дещо зухвале з Вашою Величністю...
- І що ж?
- Ти, мабуть, не помітив, але кінчив тут тільки ти. Я ще не зовсім задоволений. - І чоловік поглядом вказав на себе.
Тієї ж миті регент вишкірив зуби. Фен Мін несміливо прошепотів:
- Але ти не виконав... - Останні кілька слів так і не зірвалися з хлопця.
- Лягай спати. - Пан Жун якийсь час дивився на Фен Міна, що поник, і нарешті, зітхнувши, додав: - Інакше я справді не стримаюся.
Фен Мін, усвідомлюючи правоту регента, не став розпочинати нову суперечку з чоловіком і доводити тому, що він не дотримав даної їм обіцянки і не виконав свою частину угоди. Натомість, як пан Жун розтиснув свої обійми, Фен Мін спритно зліз з його колін і з особливою ретельністю сховався ватяною ковдрою, не залишаючи й сантиметра оголеної шкіри без цього ніякого захисту.
- Я прийму ванну. - Пан Жун підвівся з ліжка і, нависнувши над укутаним Фен Міном, сказав: - Тобі теж слід піти зі мною і помитися. Але якщо ми разом прийматимемо ванну, то неодмінно щось станеться, а я б не хотів, щоб ти знову намагався відкусити собі язик.
Тільки зараз до Фен Міна дійшло, що пан Жун не на жарт злякався того разу, коли юнак вирішив «покінчити життя самогубством».
Але цей вечір не закінчився успішно.
Юнак думав, що його бажання здійсняться, але очікування, ніби навмисне, знову обдурили надії.
Але навіть якщо його і обдурили, це ще не привід стригти всіх під один гребінець. Варто віддати належне, пан Жун був не лише могутнім регентом, а ще й дуже терплячим коханцем, що теж не могло не тішити.
До того ж... Він справді непогано володіє рукою.
Поки Фен Мін розмірковував над цим, регент уже встиг прийняти ванну і повернутись назад до кімнати Його Величності. Як тільки чоловік з'явився на порозі спальні, Фен Мін поспішив заплющити очі і прикинутися сплячим.
Скинувши одяг, пан Жун теж заліз під ковдру до Фен Міну. Сильні руки обвилися навколо талії, і чоловік притягнув тендітне тіло юнака до себе. Серце Фен Міна забилося в грудях, наче птах, що прагне вирватися з клітки. Знову мимоволі злякавшись, він почав вичікувати, що пан Жун щось зараз з ним зробить, але, чекаючи якогось часу і зрозумівши, що на нього ніхто не збирається зазіхати, Фен Мін нарешті заспокоївся.
Виявляється, у цьому світі дійсно існує Ліхуа [1], чи це просто древні уявлення про мораль і моральність щодо суворої?
Ліхуа [1] - Лю Сяхуей. Державний діяч, який жив у VII ст. до зв. е., дафу 大夫 князівства Лу 鲁, особисте ім'я - Чжань Хо 展获. Він був людиною видатної чесноти, і, як то кажуть, одного разу тримав даму на колінах без найменшої покори його моральності.
Ні-ні-ні, цей пан Жун вже показав справжнього себе, даючи зрозуміти, що він гадки не має, як правильно пишеться слово «мораль». Інакше звідки взялися ті шрами на тілі справжнього принца?
Фен Міна кидало від однієї думки до іншої, і він помітив про себе, які ж теплі обійми пана Жуна. Одурманений цим теплом, що походить від чоловіка, що лежить поряд, юнак не помітив, як провалився в сон.