Фенікс на дев'яти небесах

том 1 глава 16 (18+)

- Що "не"? - неквапливо передражнив чоловік, що влаштувався між стегон Фен Міна.
Коли довгоочікувана розтяжка вже була готова, він раптово відсторонився і переключив свою увагу на живіт наслідного принца, покриваючи його поцілунками. Схвильований до міри принц вже був готовий закінчити, і подібна витівка була просто обурливою.
- Ммм... ні... - Фен Мін обурено запротестував, зігнувшись від невгамовного збудження. Хлопець почав невдоволено брикатися, намагаючись вдарити регента, але той, сміючись, парирував удар.
Лівою рукою він ухопив Фен Міна за кісточку, відтягуючи її убік, і знову широко розсунув ноги коханця. Хіба перед такою красою можна встояти?
Варто сказати, що зв'язки між чоловіками були досить поширеним явищем, а серед аристократії подібні стосунки навіть звеличували і ставилися до них з трепетом. Пану Жуну було не до вихвалянь: він подався вперед, повільно проникаючи у вузьке місце наслідного принца.
Дивне незвичне відчуття змусило юнака скрикнути і затремтіти. Регент же залишився на вигляд незворушний, але хрипкі нотки в голосі видавали його з головою:
- Невдовзі стане легше, не бійся. - Зовсім ненадовго він зупинився, але потім різко штовхнувся.
В одну мить відчуття наповненості, що розпирає зсередини, змінилося різким болем. Бажання пропало без сліду. Фен Мін, який до цього моменту вже встиг усвідомити ситуацію, відразу різко смикнувся і спробував сісти на ліжку.
- Не треба! Мені боляче! - Він почав люто мотати головою, а прекрасне обличчя набуло попелястого відтінку.
Але й зупиняти пана Жуна у розпалі процесу було не менш жорстоко з боку юнака, і чоловікові довелося виявити чималу витримку, вмовляючи Фен Міна заспокоїтися.
- Потерпи зовсім небагато, тобі нема чого боятися.
Від колишніх намірів зробити принцові приємно не залишилося й сліду: пан Жун брав його глибоко і стрімко, продовжуючи нарощувати темп. Від нестерпного болю юнак замітався на ліжку, не зумівши стримати тихого скиглення.
Несподівано регент вловив неприємний металевий запах крові, який був йому давно знайомий. Нічого хорошого це не несло. Він негайно відсторонився від Фен Міна і нахилив голову, помітивши, як біле простирадло забарвилося червоною кров'ю. Чоловіка охопило раптове почуття каяття, що змінилося переляком.
- Наскільки ж я... огидний.
Здавалося, що вся кров відхилилася від обличчя, настільки сильно регент зблід. На щастя, справжній спадкоємець теж раніше отримував подібні травми, тому потрібний засіб завжди був під рукою. Це були найкращі ліки імператорської сім'ї. Акуратно уклавши Фен Міна, він відразу ж почав обробляти рану.
- Боляче... - Хлопець морщив обличчя і важко, уривчасто дихав, чим змушував здригатися регента від жаху.
На лобі проступив холодний піт. Бачити, як страждає кохана людина, - нестерпно. Пан Жун постарався виявити всю свою турботу і буквально трусився над коханцем.
- Все ще болить? - згодом запитав він.
- Мм.
- Я мав бути обаснішим.
Фен Мін, керуючись здоровим глуздом, почав заперечувати:
- Заспокойся, ти попереджав заздалегідь про те, що таке може статися. Я просто не можу ображатись на тебе.
На серці пана Жуна, який зрозумів, що принц не журиться і навіть не сердиться, стало трохи легше.
- Якщо ти серйозно постраждав, то прогулянка на коні скасовується. Ми обов'язково покатаємось пізніше, коли в тебе все загоїться.
Як тільки Фен Мін це почув, то стрепенувся:
- Ні! Я хочу кататися на коні, ти обіцяв, а якщо порушуватимеш своє слово, то пошкодуєш!
Він був у міцних обіймах регента, і його занепокоєння і хвилювання передавалося й йому.
- Добре. - Той здався під натиском принца і вирішив піти на компроміс. - Але керуватиму Байюнем буду я.
Фен Мін отримав обіцянку від пана Жуна, і настрій одразу піднявся. Ніч тривала нескінченно. Так, за розмовами, вони й заснули в обіймах один одного лише до кінця четвертої варти [1].
[1] Четверта варта - період з першої по третю ночі.