Безсоння на двох

1 розділ

У підвалі одного з багатоповерхових будинків на підлозі в позі лотоса сиділа дівчина, її темне волосся було стягнуте в тугий високий хвіст. Вона затягувала свої шнурки на черевиках якомога сильніше, наспівуючи під ніс мотив якоїсь пісні.

- Клері! Клариса де ти? - почувся чоловічий голос на сходах, за мить в підвал зайшов чоловік, років п'ятдесяти. Він був одягнений в синій костюм, білу сорочку з червоною краваткою.

- Я тебе повсюди шукаю, чи не могла б ти відкликатись, коли тебе кличуть?
- Я схожа на собачку, щоб відкликатись? - відповіла вона, навіть не піднявши голову.

- Ти повинна дивитися мені в очі, коли ми розмовляємо, - різко сказав чорнявий чоловік, він був середньої статури та невеликого росту. Від нього віяло злом, воно й не дивно, адже він переганяв зброю через кордони та тренував найманих убивць.

- А то що ? - дівчина підняла голову, дивлячись прямо в очі чоловіку, вона посміхнулась і знову заговорила: - Невже ти застрелиш свого найкращого найманця, Джо?

Чоловік нічого не відповів, йому набридло сперечатись з нею, за роки роботи з нею він звик до її характеру і щиро співчував усім, хто втягував себе в суперечку з Клері.

- І навіщо ти шукав мене?

- Є одна справа.

- Якщо через неї мене знову буде шукати половина кримінального світу, то я пас.

- Ти повинна вбити Александра Сальваторе.

- Що? - дівчина зірвалась на ноги, не вірячи своїм вухам.

- Капо Нью-Йорку, ти повинна вбити його.

- Я знаю, хто він такий, - заговорила дівчина, стримуючи майже істеричний сміх. - У тебе що дах поїхав, Джо? Якщо поїхав, то скажи, в який бік, можливо, я його ще спиню і поверну.

- За це добре заплатять, ти поїдеш з міста, куди захочеш, грошей вистачить до кінця твого життя.

- Ага, я заплачу за спробу його вбивства своєю головою, Джо, цей капо безсердечна жорстока тварюка, він вбивця, безжальний вбивця.

- Як і ти, Клері. Як і ти, - промовив чоловік і попрямував до виходу з підвалу, але раптом повернувся та додав: - У тебе є час на роздуми, завтра ти повинна дати відповідь.

- Якщо я відмовлюсь?

- Тоді я відправлю туди Мьорфі або Рейвен.

Чоловік вийшов, залишивши її посеред підвалу. Клері закрила обличчя руками.

- От виродок, - прошепотіла дівчина, а тоді закричала: - Я згодна. Я зроблю це, чорт забирай, тільки не вплутуй в це їх.

Їй здалось, що він не почув її крик, поки на її телефон не прийшло СМС зі словами:

"Ти зробила правильний вибір."

Правильний вибір? Та вона щойно власноруч підписала собі смертний вирок. Вона вбивала й раніше, спочатку це були легкі завдання, але з кожним разом це були люди з вищими посадами: прокурори, адвокати, навіть депутати, кримінальні авторитети. Різні міста, різноманітні країни. Різні імена та образи, легенди її життя, які вона вигадувала за хвилину до знайомства із жертвою. Майже завжди Клариса знайомилась з нею і перед самою смертю, перед вбивством запитувала, що ж вони накоїли, кому так насолили. Чим заслужили смерть? Чому покликали її, щоб позбавити їх життя?

Коли дівчина підіймалась у свою квартиру, консьєрж зупинив її та передав папку з паперами. Знав би він, що прямо зараз передає і кому.

Дівчина глибоко вдихнула, швидко подякувала та піднялась наверх.

Кинула папку на ліжко, пообіцявши переглянути її після того, як прийме душ.

Закутавшись в халат, вона зварила собі кави та сіла за стійку на кухні.

- І так, подивимось, хто буде намагатись вбити мене, після того, як я скоріш за все невдало спробую вбити його.

Як дивно говорити таке.

Вона відкрила папку і одразу побачила фото.

Карі очі, темні брови, темно-каштанове, майже чорне волосся та легенька щетина.

Вона намагалась запам'ятати кожну деталь його обличчя, скули, які були мало помітні. На фото він був жахливо серйозним.

Цікаво, він вміє посміхатись?

На наступному фото він був з дівчинкою на руках, вона була зовсім маленька, років чотирьох, можливо, п'яти. Білява голівка  такі ж карі очі, вона посміхалась, як ясне сонечко.

Клері взяла телефон і швидко набрала номер Джо.

Після кількох гудків він підняв слухавку.

- Якщо з дівчинкою щось станеться, я сама відірву тобі твої яйця і нагодую ними твоїх собак, - проказала дівчина і завершила розмову ще до того, як він зміг відповісти.

Вона взяла папку, кинула її в раковину, дістала з шафи віскі і, зробивши один ковток, полила ними папку та підпалила