Безсоння на двох

6 розділ

- То ти згоден чи ні? - запитую я, все ще тримаючи зброю в руках. Здивування на його обличчі застигло, наче лице кам'яної статуї.

- Ти пропонуєш мені укласти договір з психопаткою, яка зараз навела на мене заряджений пістолет. Я правильно розумію? - питає він, його брови піднялись наверх.

- Так, - кажу я, опускаючи зброю і віддаючи її Алексу. - Я довірились тобі, коли повернулась назад, тепер твоя черга.

Я тримала пістолет рукояткою до Алекса, та він не спішив брати його.

- Візьми його, - кажу я, вказуючи на те, що в мене в руках. - Та зроби правильний вибір.

І що ти зараз робиш, Клері? Кому ти пропонуєш угоду, чому ти це робиш?

- Навіщо це тобі? - нарешті він руйнує тишу.

- Не знаю, - чесно кажу я. - Мабуть, я хочу знати, хто хоче забрати в маленької дівчинки батька, а у Фамільяри - найкращого капо.

- Одна помилка, - говорить він, беручи пістолет. - Одна помилка - і я особисто пущу кулю тобі в голову. З цього пістолета.

- Чому не дві? Можливо, ти даси мені два шанси?

- Я не даю другого шансу, - крижаний голос звучить занадто голосно в порожньому будинку. Здається, він ехом розійшовся коридором і застряг десь у дальній темній кімнаті.

Алекс
І навіщо я уклав з нею цю угоду?

- Я чекаю на твою правду.

- Я повинна була вбити тебе, - з легкістю в голосі відповідає вона, кусаючи бутерброд. Зі спальні ми спустились на кухню, вранці ми вирішили, що поїдемо до пентхауса, адже не було сенсу тримати її тут замкнену. - Мене найняли, щоб вбити тебе. Хто і навіщо, я не знаю. Клієнт ніколи не каже, хто він та які в нього зв'язки з об'єктом.

- Чому тоді я живий?

- Гарне запитання, але я не знаю, як дати на нього нормальну відповідь. Я збиралась вбити тебе, приїхала на місце зустрічі, роблячи ставки на те, що твої люди подумають, що це протилежна сторона вбила тебе, - вона робить паузу, роздумуючи над наступними словами, а я намагаюся зрозуміти все це. - Та я не змогла, не змогла залишити Лілі без батька, вона і так втратила матір.

- Навіщо ти вбила того чоловіка?

- Він напав на мене перший, - невинно говорить вона, наче мала дитина. - Ти повинен бути вдячним мені, а не розпитувати про те, чому я це зробила.

- Начхати на те, що ти вбила його. Чому ти повернулась?

- Почула стрілянину та повернулась, я не звикла тікати від веселощів. Найчастіше я її ініціатор.

- Ти будеш у пентхаусі, - кажу я. - Разом з Максом та Лілі.

- Що? Я повинна бути поруч з тобою, а якщо тебе захочуть вбити? Прошу, довірся мені.

- Я залишу тебе, найману вбивцю, майже наодинці зі своєю донькою, можеш не хвилюватись, це не надовго.

- Тобі потрібна думка Макса - швидко здогадується вона. - Я права.

- Розумниця.

- Він не тільки твій охоронець. Він - твій друг, брат по зброї.

- Саме так, - кажу я, роблячи кілька кроків до неї, вона рефлекторно робить крок назад, швидко повертається до тями та робить два кроки вперед.

Ми стоїмо впритул одне до одного. Я відчуваю її запах, у неї неймовірно довгі вії, але найбільше мене манили її губи. Акуратні, неймовірно ніжні. Цілувати їх буде одне задоволення, не вагаючись я поцілував її.

Вона явно не очікувала цього, але через кілька секунд відповіла мені на поцілунок, трохи відкриваючи губи для мого язика. Я підхопив її на руки та посадив на кухонний стіл, яблука, які стояли поруч, впали на землю. Тарілка з жахливим звуком розбилась, яблука покотились по всій кухні, одне з них зупинилось біля мене.
Однією рукою я провів по її нозі від коліна до бедра, трохи піднявши верх футболку, в якій вона була.

Раптово біля мого горла опинився кінчик кухонного ножа.

- Не смій бажати того, що не є твоїм, - промовляє вона, задоволена собою. - До того ж, мої рани не загоїлись повністю.

- Як ти дістала ніж? - кажу я, забираючи його в неї.

- Ви всі однакові, ким би ви не були. Прокурор, вчитель чи капо, всі ви думаєте лише одним в таких ситуаціях, - говорить вона, опускаючи погляд на мій стояк.

- Готовий визнати тут свою поразку, але ти до біса сексуальна вбивця.

- Я твій охоронець, а не вбивця, - говорить вона і злазить зі стола, проходить повз мене та йде до сходів. - Я прийму душ, і ми поїдемо.

Вона піднімається на кілька сходинків верх і розвертається, дивлячись на мене.

- До речі, ти трохи сухо цілуєшся