Ми знаємо, хто ми є, але не знаємо, ким ми можемо бути. -
Вільям Шекспір...- Що ясно? - знову промовив він - і по моїй спині пробігли мурашки.
- У тебе що психічне порушення? - не витримую я. - Щойно ти вибачався переді мною, а тепер притиснув до стіни ліфту та кричиш, як навіжений. Може, у тебе роздвоєння особистості, можливо, варто сходити до лікаря.
- Я ненавиджу повторювати, а я повторив уже тричі, - він був злий. Що ж його так розсердило? Можливо, йому і справді не завадив би психолог.
- Ти що Діва по гороскопу? Наскільки я знаю, вони ненавидять повторювати одне і те ж кілька разів.
- Мені запитати вчетверте..?
- Немає потреби, - кажу я, намагаючись зрозуміти, що ж саме мені ясно, якщо нічого не ясно. Навіть погода сьогодні не ясна. - Мені зрозуміло, що ти більше не звинувачуватимеш мене в аварії, але це не означає, що я маю твою довіру, адже ти забрав мене подалі від Лілі.
Його карі очі уважно оглянули моє обличчя, і Алекс відійшов від мене.
- А ще мені зрозуміло, що ти хочеш мене, але не визнаєш цього, - судячи з виразу його обличчя, я потрапила в яблучко. - Принаймні не в голос. Можливо, глибоко всередині ти визнав, що хочеш мене, хочеш ще раз поцілувати мене, ще раз вдихнути мій запах. Адже саме через це ти затримався біля ліфту сьогодні вранці.
- Не зміг, - говорить він хриплим голосом. - Не зміг викинути з голови твій образ цієї ночі, не зміг змусити себе забути той поцілунок.
Серце в грудях забилося швидше, невже моє серце - мій зрадник?
- Невже ти забула? - шепоче він мені на вухо, майже торкаючись його губами. - Невже забула, супердівчинко?
Я хотіла сказати, що забула, хотіла вірити в те, що я справді забула його поцілунок, його дотики. Та це брехня, я бажала цього, бажала його дотиків і водночас ненавиділа за те, як моє тіло реагувало на нього.
Та я не встигла промовити ні слова, коли він поцілував мене.
Просто взяв і закрив мені рота поцілунком, не даючи змоги, щось промовити.
Його поцілунок був обережним, але наполегливим, я відчувала, як його рука прослизнула під моє худі й доторкнулась до оголеного тіла. По тілу наче пробігло тисячі мурашок, змушуючи мене мимоволі здригнутися.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Безсоння на двох
RomanceПерша книга з трилогії Пов'язані брехнею. Клариса Їй було п'ятнадцять, коли її світ зруйнувався навпіл, у сімнадцять він зруйнувався повністю. Вона закрила себе від емоцій та світу. У неї з'явився шанс на щось нове чи це не так? Алекс Він молодий...