Безсоння на двох

22 розділ

                            Алекс

Клері буквально увірвалась в будинок  Моретті ігноруючи мої слова та чоловіка який відчинив їй двері, вона попрямувала прямо у їдальню без зайвих слів я пішов за нею тримаючи руку на зброї в разі чого.

І якого біса я пішов з нею у будинок одного зі своїх ворогів, в будинок чоловіка який хоче наші території.

Зайшовши у їдальню ми застали усю сім'ю Моретті за столом.

Клері зупинилась біля столу, навпроти неї на іншому кінці стола сидів Джо. Поруч з ним з правого боку його дружина неймовірної краси жінка, зі світло русявим волоссям. З ліва сиділи його діти два сини та донька. Ендрю найстарший син, Деймон та Ребека двійнята з білявим волоссям.

- Навіщо насправді ти купив мене? - запитала вона і від її тону кров в жилах холонула.

Чоловік не відповів, він лише витер рот серветкою і пильно вдивлявся в обличчя Клері.

- Відповідай, - з кожним її словом все більше і більше жорстокості прибавлялось голосу. - дай відповідь на моє запитання Джо, чи краще говорити дядьку?

Дядьку? Що вона має на увазі?

- Досить Клері, - зі свого місця встав Деймон явно не бажаючи початку великої сварки. - не говори так з ним.

- З ним, - з її вуст зривається смішок, вона направляє повний ненависті погляд на Джо. - то може хоча б тепер ти поясниш мені? Ти шість років брехав мені. Я хочу знати правду Джо. Хто ти для мене насправді?

- Тобі потрібно привести себе в порядок, - спокійно говорить він встаючи за столу, його спокій так само може злякати як і холодність Клері. - а потім нам потрібно обговорити твого старого друга, і нового також.

                          Клері

Гнів кипів в середині мене. Брехня. Вона всюди, всюди бісова брехня.

- Я вбила його, - кажу я спокійно. - я вбила Єгора сьогодні, це його кров на моєму обличчі та руках.

Я майже фізично відчувала на собі погляди усіх присутніх у кімнаті. Але найбільше мене здивував погляд Алекса, повний нерозуміння, здивування та капля мимовільного остраху. Він ніколи не бачив мене таку...

Жорстока, без емоційна, занадто закрита в собі.

- А тепер я хочу знати правду дядьку!

- Для цього може спочатку прогуляємось? 

Недаючи відповіді на його запитання я мовчки попрямувала до скляних дверей які вели до саду. Алекс зрушив з місця, але я махнула рукою зупиняючи його. 

- Якщо він постраждає, - тихо кажу я навіть не обертаючись від дверей. - я зрівняю все тут з землею. 

В саду Джо як завжди пахло квітами якими так дбайливо опікувалась його дружина. 

- Я чекаю відповіді! - кажу я зупиняючись біля гойдалки майже в кінці саду. 

- Коли я вперше тебе побачив, я подумав....

- Яка я жалюгідна. Нездатна захистити себе. Я пам'ятаю твій повний жалості погляд ти дивився на сімнадцятирічну дівчину як на цуценя з вулиці. - перериваю його я.

- Тобі було лише дві години, лише дві години з моменту твого народження. Ти була зовсім крихітна та невина і я подумав, що немаю права втягувати тебе у це лайно, - він говорить спокійно, але стискає руки в кулаки, тільки зараз я повністю розумію, що цим ми жахливо схожі. Чорт він нервує тому і робить так. - я подумав, що немаю ніякого права псувати твою невину душу. Тоді в день твого народження твоя мати, моя сестра Елізабет витягла з мене обіцянку ніколи не зявлятися в твоєму житі, ніколи не говорити хто я для тебе насправді, поки ти сама цього не запитаєш. 

Я провела рукою по волоссю намагаючись вкласти його слова в своїй голові. Як мама могла, як вона могла. 

- Чому? Чому ти не забрав нас після її смерті, тебе навіть не було на її похоронах. Тебе не було! Не було коли її ховали, коли ховали Джонатана. Тебе не було, коли мені потрібна була хочаби одна близька людина. Не сумніваюся, що ти слідкував за нами, ти знав все. 

- Клері... - він хоче торкнутися моєї руки та я відштовхую його і відступаю на кілька кроків назад. 

- Якби ти не був таким егоїстичним гордим павичем та насрав на ту дурну обіцянку, Джонатан був би живий. Мій брат, - кажу я з холодом у голосі. - він був би живий якби ти забрав нас, але здається ти згадав про нас лише тоді коли я була в руках твого ворога та могла стати його сексуальною іграшкою. 

- Це не так.

- Це так. Це правда Джо, яку ти не приймеш, тому що вона болюча. І яку я сприйму як ще один рубець на тілі....