Алекс вийшов з лікарні сердитий, навіть більше, він був розлюченим.
Ми зупинились недалеко від входу до лікарні.
- Через тебе він мало не помер, а зараз усередині ти поводиш себе так, наче він важлива для тебе людина, яка постраждала.
- Ти не можеш звинувачувати мене в тому, що сталося, - кажу я, намагаючись бути спокійною, та мені набридають його постійні звинувачення. Кілька секунд він розглядає мене, а потім промовляє:
- Мені байдуже, що з тобою буде далі, - після цих слів він просто розвертається і йде.
- Досить, - крикнула я у спину Алексу, він зупинився та повільно повернувся обличчям до мене. - Досить звинувачувати мене в тому, що сталося. Ти, - кажу я та підходжу до нього ближче. - Ти винен точно так само, як і я. Вони хочуть твоєї смерті, а я не виконала їхнього бажання. Я не змогла залишити Лілі без батька, не змогла дати їй пережити те саме, що пережила я.
Я замовкаю, намагаючись зупинити потік слів, та в мене не виходить, я вже втратила контроль над емоціями, над словами:
- Ти - егоїст, ти нічого не втратив у цій аварії, а я втратила все... Все, абсолютно все, я втратила останній подарунок матері перед її смертю, єдине фото з братом, яке залишилося в мене, і втратила його улюблену іграшку. Я могла шукати все це, могла втекти, замість цього я рятувала твого друга. Врятувала, не дивлячись на те, що він сказав мені за кілька хвилин до цього. Ти - егоїст, Алексе Сальваторе. І я ненавиджу тебе.
Я повертаюсь і йду назад у лікарню, не звертаючи увагу ні на кого. Заходячи в головні двері, я відчувала його погляд на собі.
Що він собі думає!
Він не може так просто звинувачувати мене!
З цим я і сама чудесно впораюсь...
Алекс
Я не міг більше знаходитися в лікарні, тому вирішив поїхати в один з наших клубів.
Можливо, вдасться владнати кілька справ.
Та це навряд.
Я був злий, ба більше я був у люті.
Я сердився на себе, на Макса.
Та найбільше чомусь я сердився на Клері.
Вона не винна!
Не винна!
Повторював я собі, поки їхав.
У голові досі звучали її слова.
Я втратила все. Абсолютно все...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Безсоння на двох
RomanceПерша книга з трилогії Пов'язані брехнею. Клариса Їй було п'ятнадцять, коли її світ зруйнувався навпіл, у сімнадцять він зруйнувався повністю. Вона закрила себе від емоцій та світу. У неї з'явився шанс на щось нове чи це не так? Алекс Він молодий...
