Безсоння на двох

5 розділ

Алекс
На годиннику була приблизно друга ночі, коли я приїхав у заміський будинок. Мені потрібно було перевірити, як вона, впевнетися в тому, що вона згадала хоча б щось.
Я піднявся на другий поверх, остання сходинка жахливо скрипнула в тиші будинку. Макс поїхав у пентхаус, як тільки я приїхав сюди, кілька охоронців були надворі.
В кінці коридору почулись крики. Це були крики з кімнати, у якій була замкнута Клері.
Її крик розірвав тишу...
Не вагаючись, я дістав пістолет та швидко відчинив двері. У кімнаті нікого не було, лише жахлива темрява, штори були щільно закритими і не пропускали ні найменшого місячного промінчика.
Клері кричала крізь сон, сильно мотиляючи головою, її плече та бік ще не до кінця загоїлися - вона шкодила сама собі.

- Клері, - достатньо гучно кажу я, торкаючись її здорового плеча. - Клері, прокинься.

Дівчина не реагувала, вона все крутила головою, її каштанове волосся прилипло до чола, довгі вії тріпотіли, а з очей текли сльози.

- Клариссо, прокинься, це лише кошмар, - знову повторюю я ще гучніше, обережно порухавши її за плече.

Дівчина зірвалась з ліжка з жахливим криком.
- Нііііі! - прокричала вона, важко дихаючи.

- Все гаразд, я не зроблю тобі боляче.

Кілька секунд вона уважно розглядала моє обличчя, потім піднялась і пішла у ванну кімнату, я пройшов за нею, не розуміючи її поведінки.

- Котра година? - запитала вона так, наче це не вона щойно кричала з переляку.

- Приблизно третя ночі, - відповідаю, дивлячись на те, як вона вмивається.

- Що такий вельми шановний пан, - вона зробила коротку паузу, ясно даючи зрозуміти свою неприязність до мене. - Що такий вельми шановний пан робить тут о такій порі? Невже його посіпаки не можуть впоратись з такою маленькою дівчинкою?

- Я приїхав перевірити, як ти себе..

- Нормально, - відповідає вона, не даючи мені договорити. - Мене замкнули в цьому будинку, єдиний мій простір - це спальня і ванна кімната. Вікна заблоковані - і я не можу їх відчинити. Я відчуваю себе просто неймовірно, адже кожна дівчина, кожна людина мріє про таке.

- Схоже ти повертаєшся в норму.

- Що?

- Твій характер проявляється все більше і більше, - пояснюю я. - Ще кілька днів тому ти боялась поглянути на мене, а зараз ти стоїш переді мною, дивишся мені прямо в очі і кричиш про те, що ти замкнута тут. Можливо, ти розкажеш щось про ту ніч або про те, що саме ти там робила...

Клері
Я стояла, дивлячись в його холодні карі очі, які так заворожували. Моє обличчя було мокре від того, що я щойно вмивалась. Алекс розбудив мене від найгіршого мого кошмару, за що я була йому дуже вдячна, але, мабуть, ніколи цього не скажу в голос.
Він хотів знати, що я робила там, а я, на диво, хотіла йому розповісти.
Але я не могла, що я йому скажу? Знаєш, Алекс, я повинна була тебе вбити, але не вбила, навпаки я тебе захистила і хочу допомогти..? Це дурнувато звучить навіть у моїй голові, а в голос це буде ще жахливіше.
Я намагаюся обійти його, щоб повернутись у спальну, та він хапає мене за руку і притискає до стіни настільки сильно, що мені перехопило дихання. Я поморщилась від болю в плечі.

- Не грайся зі мною, - його і без того темні очі стали ще темніші, наче чорні. Там було стільки злості, а ще.. втома, біль та непорозуміння.

- Мені боляче, - тихо кажу я.

Та він все ще тримав мене. Алекс був вищий за мене, я зі своїм ростом метр шістдесят дев'ять досягала йому до підборіддя. Він був приблизно метр сімдесят чотири, але це лише припущення. При такому розкладі я нічого не вдію.

- Що ти приховуєш? - запитує він і нахиляється до мене, притуляється своїм чолом до мого здорового плеча, вдихає запах мого волосся і тихо, ледь чутно шепоче. - Що ти приховуєш???

Я роблю глибокий вдих і видих, відчуваючи його дихання на своїй шиї. Як він може бути таким огидним і чудесним водночас? Мене притягала і відштовхувала його власність, його поведінка, погляд та інше. Абсолютно все, що в ньому було, приваблювало мене, але водночас відштовхувало.

- Якщо хочеш почути правду, ти повинен дати мені обіцянку, - так само тихо шепочу я, боячись заговорити голосніше.

Алекс відпустив мене і відійшов на два кроки назад.

- Що ти сказала?

Я швидко виходжу з ванної, але він наздоганяє мене, хапає за руку і притягає до себе. Плече віддало глухим болем - я різко зажмурилась. Не витримавши неприємних відчуттів, я висмикнула свою руку та вдарила коліном у пах. Користуючись нагодою, здоровою рукою, швидко вихопивши його пістолет, направила зброю прямо на нього.

- Ми укладемо угоду, - холодно кажу я. - Я розповім тобі все, що знаю. А ти дозволиш мені бути поруч з тобою, стати твоїм приближеним охоронцем.