Безсоння на двох

21 розділ

- Що з тобою? - запитую я у Макса. - якого біса ти говориш такі речі?

- А хіба я не правду кажу, я інвалід Клері.

- Ти не інвалід Максе, - провівши рукою по волоссю я глибоко вдихнула та прикусила губу. - у тебе є можливість ходити знову і ти повинен цим скористатися. Марі допоможе тобі.

- Марі коп, - трохи тихіше говорить він дивлячись в сторону кухні. - якщо вона дізнається хто я насправді то посадить одразу ж. Вона в тебе голос закону.

- То не кажи їй хто ти насправді... Мовчи.

- Ти знущаєшся? - різко говорить Макс до мене і хоче ще щось додати та в кімнату заходить Марі.

- Хто з кого знущається?

- Ти з мене. - одразу говорить Макс

- Я не знущалась з тебе, я всього лише намагаюся поставити тебе на ноги. - одразу відповідає вона йому.

Що відбувається між ними? Стоячи між ними можна було померти лише від їх поглядів... Вони буквально іскрили ненавистю та неприязню.

- Тихіше, не сваріться, наче малі діти, - кажу я і чую звук повідомлення у своїй кишені. Діставши телефон я побачила смс від невідомого номера
" Зустрінемося на нашому місці де найпрекрасніші зорі... "
- мені потрібно йти.

- Куди? - Марі ловить мене за руку вдивляючись в обличчя. - щось сталося?

- Так, мені потрібно бігти щоб вбити одного полуфабриката.

Мабуть немає таких слів, щоб описати обличчя Макса в цей момент.

- Томас?

- Так він напартачив з деякими паперами, - швидко кажу я обіймаючи подругу. - я побіжу, а ти закінчи з цим упертюхом.

* * *
Доїхавши на таксі до одного з парків я пішла прямо до його центру.
О такій порі там наврядчи є люди, але саме вночі озеро там чудесне. Ніжні лілії плавають на поверхні води заворожуючи своєю красою.

Зупинившись на невеликому містку я дивилась на воду намагаючись зрозуміти, чому я прийшла сюди... Вбити його? Чи зрозуміти, що він задумав?

- А я боявся, що ти забула про це місце.

З нічної темноти з'являється чоловіча постать. Високий шатен підходить ближче, на його обличчі самовдоволена посмішка, а в руках чорні троянди.