Wednesday: чорні пейзажі

Розділ 24

Вічні роздуми

У кімнаті на мене чекала Енід.

- Венз!!! Це не змагання, а катастрофа. Поки ми з Аяксом додумались з картою, поки розгадали ту загадку... Це ще нічого! - дівчина схопилась з ліжка й почала петляти туди-сюди від мого до свого матрацу. - Так там був ще звір! Я одразу злякалась, втім впоралась з ним, але все одно ми не перемогли. Нас телепортувало з озера на фініш, мабуть, як і деяких пар теж, котрі не вклались в час.

- Мені сподобалось випробування.

- І сумніву не було. Ночівля в лісі, поневіряння по багнюці для тебе втіха. Однак, мені хотілось просто плакати.

Щиро дивуюсь такій редакції, бо турнір між парами змусив мене забути про Безіменну. Мені до вподоби проводити так час. В тиші, холоді, спокої, проте, мабуть, вже не на одинці.

- Слухай... А що це за пакунок в тебе на ліжку? Я ледве втрималась щоб не підгледіти.

Мовчки підходжу до ліжка під зацікавлено-пильним поглядом подруги і відкриваю велику чорну коробку. Щось накрите білим тонким папером, прибравши бачу чорну посипану глітером цупку атласну тканину. Виймаю матеріал і так виходить, що тримаюсь за майже прозорий корсет з трьома ребрами спереду, зі спини шнурівка. Зверху блискуча атласна хвиля, що прикриває мерехтливі чашечки. Вона прямою лінією лягатиме на передпліччя, як бретельки.

Сукня схожа з темним небом, вся засипана зірками. Коли Ксав'є буде мене крутити низ спідниці летітиме за мною навздогін. Під самою основою є ще кілька шарів чорного фатину для помірної пишності.

Коли встигли зняти мірки? Схоже хтось з робочих взяв мою форму поки мене не було або коли спала. Можливо, сукню пошили по тим міркам, по яким і мою форму на початку навчання. Над заготовкою сукні дійсно почаклували, бо так швидко зробити таку красу важко. Однак, працювала група. Можливо, її взагалі купили і трохи підшили... тоді в це можна повірити.

- Венз, це прекрасно.

- Так.

По підлозі почав тупотіти Річ. Рука бігала навколо мене, жестикулюючи пальцями. Йому сукня теж сподобалась.

- Як там твоя дівчина? - Енід цим питанням виводить мене зі ступору.

Річ жестами каже, що ходив з тендітною Марією, точніше з її рукою, на друге побачення. Розповів, що їй сподобалася спланована зустріч в майстерні Торпа. Розказує, що організував їй можливість помалювати, вона захоплюється цим.