Wednesday: чорні пейзажі

Розділ 31

Скидання шкіри

Ми залишаємося в підвалі. Спереду йде Аякс з Енід, несучи Річ. Подруга сказала, що в нормі і допоможе в бійці. Оминаючи черговий прохід, мене хапає за руку Ксав'є.

- Венздей, ти певна, що тобі це потрібно? Ми можемо піти.

- Ні. Не можемо. Безіменна шукатиме ізгоїв до кінця своїх днів, а ця істота безсмертна. Вона не заспокоїться, якщо її не спинити сьогодні.

Хлопець зупиняється, я теж. Розвертаюсь до нього коли він промовляє:

- Слухай... Будь ласка, зроби усе щоб ти залишилась жива, бо якщо тобі збиратимуться відтяти голову я підставою свою. Тільки пообіцяй, що все буде добре.

- Ти як гарно заточений ніж, встромлений у серце - залишив після себе великий слід.

Мій ліхтарик в парочки, що вже віддалилась, тому здригаюсь коли Ксав'є цілує мене в темряві. Це так неочікувано... як кинджал в груди - швидко й чутливо. Його велика долоня притягує мене за шию до нього ближче, а іншою рукою художник відкидає мою косу назад, кладучи кінцівку на плече. Нас змушує відійти одне від одного лише увімкнення живлення по усьому підвалу.

Підводжу очі на його лице. Він почервонів, як і я, здається.

- Обіцяю. Сподіваюсь... не розчарую ні тебе, ні себе.

Опускаю його руки від свого обличчя і лише мить дозволяю потримати його, а потім поглядом закликаю йти далі.

Ми проходимо у великий хол. В очі кидається знайома лампочка з червоним проводом.

Чується дзвінкий стукіт підборів. У дальньому проході з'являється Безіменна. Істота повільно розвертає голову роздивляючись нас, потім всміхається. Її очі прикриті чорними окулярами, темне волосся сховане під беретом, а на тілі чорний плащ.

- Чудово. Мінус чотири ізгої одним махом. Це не буде проблемою.

В п'яти проходах з'являються спільники жінки. Вони всі поглянули на вожака і за командою напали.

Ізгої жінки почали розділяти нас по кімнаті, виводячи в сусідні. Мене відпихають в бетонний прохід, штовхаючи на підлогу, одночасно чую гучний крик Енід. Роблю перекид, стаючи на ноги й Кидаюсь на хлопця з битою. Кілька разів змахую катаною, через що ізгой береться за бік та падає. Переступаю його, вибігаючи до своїх.