Wednesday: чорні пейзажі

Розділ 23

Погляди

Після зміни одягу всі підлітки зібрались в хореографічному залі. Серед переможців я та Ксав'є, Б'янка з Кентом, пара вампірів, безликих і вовкулак. Хто яке місце зайняв після сирен мені невідомо і не цікаво.

- Дорогі переможці, сьогодні ви будете відкривати святкову вечірку першим танцем, а точніше вальсом, - молодий чоловік в синій футболці та чорних штанах посміхнувся, його майже чорні очі в тон кольору волосся мерехтять від сонця, що зазирає у вікно. Вчитель танців не занадто показовий та любить тінь, рідко бачу його по школі. Мабуть, через вампірську натуру.

Спостерігаю за усіма з-під лоба у дзеркалах розвішаних по всім чотирьом стінам. Всі учні вдягнені в спортивні сірі штани та чорні водолазки, однак на меті ще легка жилетка.

На уроках ми тренувались з першими ліпшими, намагались відпрацювати всі рухи і тільки тепер будемо зі своїми партнерами. А я ще й з Ксав'є... До якого не знаю що й відчуваю, на відміну від нього.

- Ставайте в рад, так як ви вчили на заняттях.

Наповнюю легені повітрям та видихаю. Стаю серед дівчат в рівну лінію, а викладач вмикає музику, ритмічно - повільну, б'є третій удар і ми чекаємо поки партнери підійдуть до нас та запросять. Розходимось усі з останньої пари.

По третій лінії до мене йде Торп дивлячись в очі, його волосся гойдається під такт чоловічих рухів. Руки за спиною до часу поки він не підходе й не протягує мені правицю. Торкаюсь великої теплої долоні та розумію, що мої пальці холодні, як бурульки.

- Один, два, три. Один, два, три.

Під такт викладача партнер веде мене на край уявного п'ятикутника, коли всі пари стають по кутам, дівчата підходять навшпиньках до хлопців, лице до лиця. Зараз як ніколи відчуваю яка різниця в зрості у мене з Ксав'єром. Мої руки починають нагріватись в його, і це відчуття пливе по тілу. Ми крутимося по колу зиґзаґом, потім хлопці розкручують нас. Зв'язка повторюється.

В момент я з іншими молодицями робимо коло біля хлопців. Помічаю, що Ксав'є водить головою слідкуючи за мною, нагороджую його поглядом з під брів та зустрічаюсь з ледь помітною посмішкою. Хто б замислився, що погоджуючись на командну гру мені доведеться так близько підходити до нього, торкатись.