Розділ 27

54 14 2
                                    

У світлі ліхтаря


Так дивно відчувати таке тепло в грудях, таку приємну тривогу. Холод від дверей згасає через жар спини. Я ще досі майже оголена. Це так безглуздо... Він закохався перший, а "своєю дівчиною" назвалась сама, не питаючи його... Але юнак побоявся б сказати це, бо боягуз.

Здається, Ксав'є мене приваблює, сильно приваблює і тому вирвались такі слова. Підіймаю лівий куток рота сміючись із себе. Гуді перевернула мій характер з ніг на голову і я не вважаю тепер ці зміни поганими... такі людські почуття приємні.

Відходжу від дверей до шафи і вдягаю чорний теплий комплект: худі, штани, зверху пальто; стаю перед дзеркалом, на стороні Енід, і чую як на смартфон, в тумбі біля ліжка, приходить повідомлення. Швидко підходжу й відкриваю чат з Безіменною.

"Венздей, сподіваюсь в тебе все гаразд, бо мої підопічні трохи перестарались затягуючи тебе на дно"

Одразу розумію, що мова про тих русалів в озері. Як я й думала, вони коряться цьому ляльководу.

" Наступного разу постарайся краще."

" Ти б потонула, якби не твій улюблений Ксав'є. Бачила як ви танцювали... Так дивились один на одного... Ну не радість? В такої холодної, безсердечної дівчини як ти, прокинулись почюття "

Відчуваю, як Безіменна насміхається наді мною, навіть її гидкий сміх лунає у вухах. Стискаю міцно телефон. Вона була тут і я не помітила... Через вальс, через перегладки з Торпом!

"Якщо ти вже біжиш за мною, то знай, що не знайдеш. Мене вже немає в школі"

"Це я тобі потрібна."

"Ти лиш була потрібна заради ритуалу щоб повернути Крекстоуна, а тепер тільки спостерігаю за тобою, хочу побачити наскільки сильна шістнадцятирічна дівчинка, а потім вб'ю"

В слід за повідомленням висвічується фото вальсу. Мій погляд направлений в бік, а його на мене, ніколи не помічала в нього наскільки сконцентрованого понляда, ніби, запом'ятовував кожен мій жест, кожен косий погляд на інших, очі його дивно - ніжні і зрозуміло чому.

"Чекай на інтенсивний тиждень. Буде весело, обіцяю"

Нічого не відповідаю, кладу телефон назав в тумбу і спускаюсь до виходу зі школи, до Ксав'є.

Wednesday: чорні пейзажіWhere stories live. Discover now