Wednesday: чорні пейзажі

Розділ 14

Потайне шипіння

Прихожу в тяму, розуміючи, що на моїй голові мішок. Він пахне попкорном та солодкою ватою. Ще кілька хвилин і мене виверне від цього смороду. Різко з голови зісмикують ганчір'я і в очі заливається тьмяне світло від лампи, точніше тільки червоного проводу та скляної груші. Зиркаю по сторонам, але в темряві нічого не видно, допоки не озираюсь на знайомий голос:

- Люба Венздей, - голос трохи шипить в кінці. З темряви виходить висока жінка на підборах.

- Директрисо Вімс? Ви ж мертва... - білявка починає гидко сміятись, а потім зменшується і переді мною тепер стоїть Енід.

- Не думала, що ти будеш така спантеличена. Схоже директор займає в твоєму серце, хоч крихітне, але місце, подружко?

- Не вірю, - щиро дивуюсь людині перед очима. Неможливо...

- Чому ж? Хіба ми не говорили сьогодні з тобою? Ти розповідала про, що дізналась навідавшись до Мікарда Дікорса.

- Ти не можеш бути нею, - білявка зловісно посміхається.

- Так... - дзвінкий жіночий голос змінюється на знайомий грубий чоловічій, - ти вгадала, я не можу бути наскільки жалюгідним та білявочка. - До мене підходе особа з лицем Ксав'є. - Венздей, я тебе кохаю! Прийми поміч... Звільни мою голову від себе...

Обхопивши руками мої щоки імітація Торпа цілує мене в губи. Впираюсь спиною в стілець, намагаючись відсторонитися як надалі, але сутність тільки стає напористішою. Проводить руку на потилицю й не дає віддалитись імітуючи почуття в поцілунку. Сильно кусаю за нижню губу. Хлопець відсторонюється, одразу приймаючи вигляд зовсім не знайомої мені жінки. Зробивши крок назад дівчина доторкається до стікаючої краплі крові по блідому обличчі, потім глянувши на пальці зиркає на мене з невимовною люттю. Приближається до мене лице та шипить як змія, не природно розкривши рота. З верхніх ясен вилазять два довгі зуби, як в повзучих. Відчуваю себе злякано, серцебиття прискорюється, голова не слухається, але тіло сидить нерухомо. Сподіваюсь на лиці не відображаються мої внутрішні почуття. Все це через Гуді - завдяки її духу тепер я боюсь, та і взагалі відчуваю.

- Що ти таке? - її очі починають ставати жовтими, а зіниці схожими на зміїні.

- Моє ім'я тобі не потрібно, але для конкретності можеш кликати мене Безіменна.