Wednesday: чорні пейзажі

Розділ 4

Блакитна зачіпка

- Венздей, ходімо.

- В такий мороз краще б пописала свій детектив.

- В тебе ще буде час. Ми не часто можемо приїхати в кафе. Добре, що нова директриса дозволила по суботам вибиратись в Єрихон.

Енід обхопивши мою ліву руку, йде з широкою посмішкою. Ми прямуємо в кафе де колись працював Тайлер, там де він мене дурив, де поцілував. Це лишилось між мною й Ксав’є, лиш він знає про ситуацію в кафе.

Подруга відчиняє двері і ми йдемо до самого близького столика біля дверей. Сусідка знімає свій рожевий снуд разом з короткою курткою персикового кольору. Я розстібаю пуховик та кладу на стіл подарунок приятельки.

Сьогодні зранку вона піднесла мені білу квадратну коробку, в якій на світлій мішурі лежали чорні теплі навушники з маленькими кошачими вухами. Вони чисто чорні. Маленькі деталі, які повинні бути рожеві, виповненні іншим матеріалом, теж темним. Коли я їх вдягла, підходячи до дзеркала, Енід сказала вони роблять мене милою. Я ж мовила, що вони теплі та пошиті на совість, подякувала і повісила їх на помір куртки.
Навушники дійсно надають моїй особі якусь рису ніжності, хоч вони й чорного кольору. З кожним днем із нею відчуваю свою зміну, моє ставлення до світу змінюється... немає вже чорних чи білих відтінків, тепер є сірі, але небагато. Мої пріоритети змінюються, тепер я думаю не лише про себе, але і про почуття інших. Це іноді мене лякає, дратує.

- Какао змалиновим тістечком, - темношкірий офіціант зробив запис в блокнот, а далі  подивився в мій бік.

- Еспресо, - хлопець нотує та піднімає погляд ще раз. - Все.
В кармані ворушиться Річ. Не терплячи холоду він захотів прогулятись з нами, а тепер не вилазить з кишені. Що можна сказати про того в кого не має мозку, навіть голови де можна його носити? Індивідуум безмозкий.

- Ти не хочеш чогось солодкого?

- Вуглеводи погано впливають на фізичну оболонку.

- Ну не знаю. Я от після перетворення на вовка постійно хочу солодкого, ніби залежна, - дівчина посміхається, - із формами в мене теж все добре. Аякс говорить, що я стала ще привабливішою після тієї ночі, - дивлюсь на її шрами. Вона дійсно змінилась. В ній з'явився залізний стержень, який не дозволяє втратити широку посмішку та притаманну їй ніжність.