Він не закінчив думки, вирішивши, що повторюється. Але він не повторювався. Коли побачив Володю вперше на лінійці, Юрко оцінював його красу об'єктивно. Якби не окуляри, Володю можна було б назвати класично красивим — це, безумовно, так, Юрко це усвідомив і навіть відчув приплив заздрощів — а як інакше, як дівчата мліли, дивлячись на нього? Але тепер, глянувши на нього в напівтемряві, Юрко зрозумів нове: це обличчя подобалося йому суб'єктивно, і ніякої злості чи заздрості він уже не міг зазнати. Навпаки, Юрко зненацька відчув не зовсім зрозуміле йому відчуття подяки. Тільки до кого, долі чи Володиних батьків не зрозумів. А вдячний він був за те, що той хтось дав йому можливість, милуючись, радіти. Адже дивитись на гарне завжди радісно. Ех, якби тільки не окуляри.
У тиші пролунав здавлений шепіт:
- Юло?
- А?
— У тебе там не відкликається дверей?
- Ні.
— Володю, а в тебе?
- Ні. Все нормально, спи.
Ще з п'ять хвилин було тихо, потім той самий голос, а точніше шепіт, повторився:
— Юло, Вололе?
- Що?
- Ідіть спати. А то ще плідде, а ви тут сидите.
— Ви точно не балакатимете? — спитав Володя дуже строгим тоном, як здалося Юрці.
У відповідь з різних кутів кімнати прозвучало найпереконливіше: «Точно», «Ми вже спимо», «Так», «Чесне октяблятське».
Володя підвівся і кивнув Юркові, покликавши за собою. Коли йшли, Саня висунув руку з-під ковдри і смикнув Володю за шорти:
— Я тільки спитати. Володю, а чи можна Юрко ще прийде нам страшилок розповісти?
— Я не проти, але про це краще спитати в нього.
- Юр?
— Тільки за однієї умови. Якщо зараз заснете і вночі ніхто нікуди не встане, тоді завтра прийду і розповім нову. А якщо хтось тільки пискне, шиш вам, а не страшилка, задовольняйтесь своїми синіми шторами.
Хлопчики забурмотіли обіцянки та запевнення, кожен на свій лад, а Саша радісно закивав і укутався у ковдру по самі брови.
- Думаєш, заснуть? — спитав Юрко, коли вони спустилися з ганку.
Але Володя не відповів. Він мовчки, цілеспрямовано тупав до каруселів, що стояли на тій самій кульбабковій галявині прямо навпроти вікон спальні. Акуратно, щоб карусель не заскрипіла, він сів і почав водити миском кеда землею, піднімаючи хвилі білих пушинок. Юра примостився поряд:
