Їхня команда вела рахунок. Ванька й Миха майже всю гру простояли на місці, Юрко ж скакав як пригорілий і, перш ніж відправити волан у переможний політ — можна знову Ірі Петрівні в лоба, він обернувся і знову серед кущів побачив Володю.
Тепер це точно він був. Задумливий, з несміливою усмішкою на губах, Володя наблизився до коробки корту, але, зупинившись за метр від входу, не наважився зайти всередину. Замість того, ступивши Юрці за спину, завмер за сіткою, просунувши пальці між металевими ромбами.
— Юре, ти чому не прийшов? — спитав тихо, але Юрко почув.
Не дивлячись, він відбив воланчик і наблизився до сітки, з викликом подивився Володі в очі.
— У мене все одно нема ролі, що мені там робити?
— Як це що робити? — Володя сумно глянув на нього, але, хитнувши головою, зібрався і пояснив звичним «вожацьким» тоном: — Ольга Леонідівна веліла — чи є в тебе роль чи ні, ти маєш приходити на кожну репетицію. Ти мені допомагаєш, а я за тебе звітую.
— Ну і звітуй, я тут до чого?
— Додому вже захотілося? Адже тебе й оком не моргнуть — виженуть.
- За що мене виганяти? Я граю зі своїм загоном і, до речі, зі своєю вожатою. Іра Петрівна тут як тут, вона підтвердить.
В очікуванні відповіді, якої так і не було, Юрко постукав ракеткою об мисок кросівки, озирнувся на всі боки і потопав до лави взяти склянку кип'яченої води. Володя вирушив за ним.
— Ти образився на мене, — здогадався він і похнюпився винен.
- Ось ще! — пирхнув Юрко. - Не образився. Просто зрозумів, що з тобою можна говорити далеко не про все.
- Це не правда! Говори, що хочеш!
— Ага, звичайно, — Юрко відвернувся, почав пити воду.
— Ну, чого ти? Я… знаєш що, Юре? — Володя задумливо провів долонею сіткою — та тихенько брязнула. — Я теж бачив такі журнали.
- Та НУ? І де вони в тебе? — Юрко обернувся і недовірливо дивився на нього.
— Я в МДІМВ навчаюсь, там є хлопці, у яких батьки дипломати, вони іноді примудряються дістати…
- Де?! — Юрко аж крикнув. — У МДІМВ?!
- Так. Тільки дуже прошу: про журнал нікому жодного слова! Юрко, це дуже серйозно. Якщо про подібне з'явиться хоч один навіть найдурніший слух, мене турнуть.
